Продуктивні сили Полтавської області

План характеристики продуктивних сил Полтавської області

Вступ

I.Економіко-географічне положення

II.Оцінка природних умов та ресурсів

III.Характеристика населення та трудових ресурсів

IV.Спеціалізація господарства

1. Промисловість

2. Сільське господарство

V.Зовнішньо-економічна діяльність

VI.Промислові вузли, найбільші міста

VII.Проблеми та перспективи розвитку

Вступ



Полтавщина з 1036 року ввійшла до складу Київської Русі, а саме Переяславського князівства. За часів Богдана Хмельницького територія Полтавщини була розподілена між сімома козацькими полками (Переяславським, Іркліївським, Прилуцьким, Лубенським, Миргородським, Гадяцьким (Зіньківським) і Полтавським). 9 березня 1802 року була утворена Полтавська губернія, площа якої в 1804 році складала 46603,16 кв. км.

Низка адміністративно-територіальних реформ радянських часів завершилась утворенням 22 вересня 1937 року Полтавської області. На той час до її складу входило 45 районів та два міста обласного підпорядкування - Полтава і Кременчук. У січні 1954 року зі складу області було виведено 8 районів: Згурівський та Яготинський відійшли до Київської області, Гельмязівський, Драбівський, Золотоніський, Іркліївський, Чорнобаївський, Ковалівський - до Черкаської. З того часу межі Полтавської області залишалися без змін, змінювалася лише її внутрішня адміністративна структура.

Економічно ця територія у XVII-XIX століттях стала центром чумацтва, яке відіграло значну роль у процесі первісного нагромадження капіталу. У другій половині ХІХ століття Полтавщина стала одним із яскравих центрів земського руху, який і сьогодні може бути зразком самоврядування.