: Освіта в Китаї

Сучасна система освіти в КНР має ряд специфічних рис, якщо порівнювати її із зарубіжними аналогами. Так, на відміну від ще одного азіатського велетня - Індії, Китай є країною з високим і швидко росте рівнем письменності населення, у тому числі селянського (становлячого основну масу населення в обох країнах). Безграмотними в Китаї залишаються лише 15-17% дорослого населення (47% в Індії, 61% в Бангладеш, 59% в Пакистані, 27% в Ірані, 17% в Туреччині, 15% в Індонезії). Ще краще у КНР інший важливий індикатор - частка безграмотних жінок у віковій групі 15-24 року. Він показує ефективність боротьби з неписьменністю за останні двадцять років і побічно свідчить про положення жінок в сім'ї і суспільстві. В Китаї вказаний показник складає всього 4%. Цей же індикатор досягає 44% в Індії, 63% в Бангладеш, 61% в Пакистані, 10% в Ірані, 8% в Туреччині, 4% в Індонезії.

Система освіти в КНР, як і скрізь, включає початкову і середню школу, а також вища і середня спеціальна освіта. В початковій школі в Китаї вчиться порядка 140 млн. людина, термін навчання - шість років. В 1996 році в початкову школу в Китаї поступило 98,8% дітей 6-річного віку. В середній школі (розбитої на два ступені по три роки) налічується близько 60 млн. учнів. У Вузах КНР навчається приблизно 3 млн. студентів. Термін навчання - 4-5 років. Число Вузів і університетів небагато чим більше 1 тис.

За останні двадцять років вчені ступені в країні отримали понад 300 тис. кандидатів і 20 тис. докторів наук. Підготовку дисертацій ведуть в даний час 160 тис. аспірантів.

Перевершуючи більшість азіатських країн по широті обхвату населення базовою освітою, Китай помітно поступається їм по відносному числу студентів. Частково цим пояснюється порівняно невисока (хоча і має тенденцію до зростання) частка витрат на освіту у ВВП країни (2,6). Необхідно згадати ще дві обставини. По-перше, в Китаї існує розгалужена сіть професійно-технічних, педагогічних і медичних училищ (понад 4 млн. вчаться, термін навчання - 2-4 роки), а також широко поширені різноманітні форми продовження загальної освіти і підвищення професійної кваліфікації дорослих (такими формами навчання охоплено більше 12 млн. людина). Крім цього існує і система професійної перепідготовки для осіб, що втратили роботу на державних підприємствах. По-друге, величезну роль в підвищенні професійної письменності і технічній кваліфікації населення грають засоби масової інформації, у тому числі численні освітні програми телебачення, що стало в 90-е роки загальнодоступним - вслід за практично повною електрифікацією села.