Проблеми функціонування ломбардів в Україні

Термін «ломбард» походить від назви області в Італії. Міняйли з Ломбардії займалися наданням позик під заставу ще в середньовіччі. Але ломбард у сучасному розумінні почав свою історію у 1462 році. Його засновником був французький монах, який надавав невеликі безвідсоткові позики. Згодом аналогічні банківські контори відкрилися у Савої, Мунтуе і Флоренції. Оскільки їх утримання потребувало витрат, то надання позик почали здійснювати із стягненням відсотків.

Кількість ломбардів, за даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, на I квартал 2009 року становила 311 ломбардів, на II квартал – 330, на III – 345, на IV – 373.

Зросла сума і загального капіталу ломбардів – на початку 2009 року – 207 582, 3, на кінець – 306 874,5. Сума наданих фінансових кредитів під заставу на початку 2009 року – 785 421, 2, на кінець – 1060 787,5.

З 1 травня 2008 року по 1 травня 2010 року було зареєстровано 104 ломбарди.

Кризова ситуація у країні змушує населення все частіше звертатись до кредитних установ залишаючи своє майно під заставу. Останнім часом спостерігається тенденція експансії ломбардами ніші ринку кредитування; для застави обирається найбільш ліквідне майно.

На сьогодні при захисті речей у ломбарді виникає чимало проблем – у першу чергу це спричинене тим, що для злочинців ломбард становить собою місце наживи, адже там можуть зберігатися не тільки значні грошові суми, вироби з дорогоцінних металів, побутова техніка, а й унікальні речі, що мають велику мистецьку цінність. По-друге, втрата чужого майна чи його пошкодження впливатиме на імідж та бізнес перспективи цієї установи. По-третє, зберігання окремих речей (значною мірою це стосується антикваріату) потребує дотримання особливих норм (підтримання відповідного рівня вологи в приміщенні, спеціальне освітлення, температура повітря).