Форми та принципи контролю за охороною праці

Розвиток техніки і удосконалення технологій, підвищення рівня механізації, автоматизації виробництва, впровадження досягнень науки – все це створює реальні передумови для полегшення трудомістких і некваліфікованих робіт, для покращення умов і збагачення змісту праці. Проте науково-технічний прогрес, характерний для розвитку будь-якої галузі народного господарства, пов’язаний з інтенсифікацією праці, використанням складнішої техніки. А це, у свою чергу, вимагає підвищення рівня профілактичної роботи щодо запобігання дії на працюючих додаткових небезпечних і шкідливих чинників.
Державний контроль і нагляд за станом охорони праці в сучасних умовах набуває важливого значення щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці.
Державний нагляд – це діяльність уповноважених органів і посадових осіб, спрямована на забезпечення виконання органами виконавчої влади, суб’єктами господарювання й працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону праці» державний нагляд за дотриманням законодавства та інших актів про охорону праці здійснюють:
1. Державний департамент з нагляду за охороною праці, його управління в областях та державні інспекції;
2. Органи, установи, заклади Державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ та інших центральних органів виконавчої влади;
3. Головне управління державної пожежної охорони МНС, територіальні і місцеві органи пожежного нагляду;
4. Головна державна інспекція з нагляду за ядерною безпекою та Державна екологічна інспекція, тощо.
5. Органи державного нагляду за охороною праці є незалежними від державних адміністрацій, господарських, громадських і політичних організацій і діють відповідно до положень, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Державні інспектори або контролери органів державного нагляду мають право:
- відвідувати в будь-який час підприємства, що контролюються, перевіряти стан охорони праці, знайомитися з документацією та отримувати інформацію і пояснення роботодавця з питань, що перевіряються тощо;