Особливості діагностики та лікування резидуального та рецидивного холангіолітіазу

Актуальність теми. Висока розповсюдженість жовчнокам’яної хвороби (ЖКХ), стійка тенденція до її росту збільшила й число операцій з приводу холелітіазу (Малоштан А.В. та співавт., 2005; Никоненко О.С. та співавт., 2006; Клименко В.М. та співавт., 2003). В даний час по кількості оперативних втручань холецистектомія вийшла на друге місто після апендектомії. Щорічно в світі виконують 2,5 млн. холецистектомій (Дадвани С.А. и соавт., 2000).
Сучасні досягнення у діагностиці та лікуванні ЖКХ у вигляді малоінвазивних лапароскопичних та ендоскопичних втручань не гарантують одужання після первинної операції у 10-20% хворих. До 38% незадовільних результатів оперативного лікування ЖКХ пов'язано з залишеними (резидуальними) та знов утвореними (рецидивними) конкрементами жовчних протоків (Ермолов А.С. и соавт., 2002; Ничитайло М.Ю., Гойда С.М., 2001; Огородник П.В. та співавт., 2007; Byrne M.F. et al., 2002).
Частота резидуального холангіолітіазу (ХЛ) за даними різних авторів складає 7-30%, рецидивного – 3-10% (Березницький Я.С. та співавт., 2001; Грубник В.В. та співавт., 2007; Ермолов А.С. и соавт., 2002; Ничитайло М.Ю. та співавт., 2005; Keizman D. et al., 2006).
Основними причинами резидуального ХЛ є: недостатнє передопераційне обстеження, неповна ревізія жовчних протоків, внутрішньопечінкове розташування конкрементів, аномально розташований міхурний проток, що містить конкременти, відмова від виконання або неправильна трактовка даних інтраопераційної холангіографії (Майстренко Н.А., Стукалов В.В., 2000). Рецидивне утворення конкрементів пов'язано з порушенням відтоку жовчі (стеноз великого дуоденального сосочку (ВДС), парапапілярні дивертикули, стриктури жовчних потоків та ін.), чужорідними тілами жовчних протоків (шматочки їжи, паразити, лігатури, кліпси) та хронічною біліарною інфекцією після біліодігестивних анастомозів, папілосфинктеротомії (Брискин Б.С. и соавт., 2002, Луценко В.Д. и соавт., 2005, Старков Ю.Г. и соавт., 2000, Ando T. et al., 2003, Angel R. et al., 2004, Kim Y.H. et al., 2004, Swidinski A., Lee S.P., 2001).
Рецидивний та резидуальний ХЛ – два самостійніх захворювання, що мають схожу клінічну картину (механічна жовтяниця, холангіт, біліарний панкреатит та рідко безсимптомний перебіг), але різних по патофізіологічних механізмах каменеутворення, що вимагають відповідно різних підходів до профілактики і лікування. Основними критеріями розділення резидуального та рецидивного ХЛ вважають час, що пройшов від першої операції до рецидиву клінічних симптомів (Гарипов Р.М., Нажипов Р.Д., 2007). Багато авторів розрізняють резидуальний та рецидивний ХЛ по структурі жовчних конкрементів. Проте названі вище критерії не завжди достовірні і явно недостатні для розмежування резидуального і рецидивного ХЛ (Ермолов А.С. и соавт., 2002). Звідси виникає необхідність визначення чітких діагностичних критеріїв резидуального і рецидивного ХЛ.