Специфіка використання експортного мита при регулюванні національного ринку

Серед інструментів, які використовуються державою при регулюванні зовнішньоекономічних відносин, одним із найпоширеніших є застосування митного тарифу. Митний тариф, як правило, вводиться для обмеження імпорту з метою захисту вітчизняних виробників від іноземної конкуренції. Але інколи виникає необхідність в обмеженні експорту.
Одним із методів обмеження експорту є використання вивізного (експортного) мита на національні товари. Експортне мито нараховується на товари, які реалізуються іноземним суб'єктам господарської діяльності і вивозяться за межі митної території країни застосування. При цьому експортне мито може виконувати декілька функцій: протекціоністську, фіскальну, регулятивну, політичну.
Оскільки експортне мито — вартісна категорія, то при аналізі його застосування можна використати методику, запропоновану при дослідженні мита загалом, тобто критерієм домінування певної функції є співвідношення між національними та світовими цінами на конкретний товар. Товари експортуються, коли співвідношення між цінами сприятливі на користь ціни національного виробника. Якщо ставка експортного мита більша за різницю між цінами, то мито виконує протекціоністську функцію. Якщо рівень експортного мита базується на різниці між національними цінами та світовими, то домінантою є фіскальний ефект. У разі ж, коли ставка вивізного мита є незначною порівняно з наявною різницею між цінами, то використовується даний захід як регулятор експортних операцій.