Помилки та обман в аудиті

Помилки та обман в аудиті
Плануючи та виконуючи аудиторські процедури, а також оцінюючи та подаючи висновки щодо їх результатів, аудитор повинен розглядати ризик суттєвих викривлень у фінансових звітах унаслідок шахрайства або помилок.
Аудитор, підтверджуючи рівень відповідності зовнішньої бухгалтерської звітності реальній дійсності, використовує поняття "матеріальність". За тлумаченням американських фінансистів, помилки або пропуски у звітності вважаються матеріальними, якщо вони можуть спричинити до дезорієнтації під час прийняття рішень або до збитків.
Розрізняють три основних рівні матеріальності. Помилки і пропуски, незначні суми яких не впливають на остаточне рішення користувача цією інформацією, відносяться до першого рівня і вважаються нематеріальними. Наприклад, придбаний клієнтом у минулому році страховий поліс було списано на витрати у поточному році, а не розподілено на увесь період страховки. Незначна сума полісу дозволяє визнати таку помилку нематеріальною тому, що вона не вплинула. на кінцевий висновок аудитора про стан звітності клієнта.
До другого рівня матеріальності відносять такі матеріальні помилки і пропуски, які вплинуть на прийняття рішень користувачем бухгалтерською звітністю, але в цілому звітність відображає реальність. Наприклад, аудитор при інвентаризації запасів товарно-матеріальних цінностей на кінець звітного періоду виявив невідповідність їх сумі, показаній у балансі. Виявлений факт матиме значення для банку, що збирається надати кредит підприємству під фактичні запаси товарно-матеріальних цінностей, отже, виявлена помилка є матеріальною.