Кризис крепостнических отношений на Украине

1)У першій половині XIX ст. теріторія України входила до складу Російської імперії. З 1783 року наказом Катерини II було введено кріпосницьке право на усій території України. В цей час на Лівоберіжжі з’являться чітко виражена дворянська прослойка, яка з’явилася з кількості бившої казацької верхівки - старшини. Для того, щоб забезпечити собі їх підтримку, царське правління дарувало ім всі ті права, які мали російські дворяни. Згодом більша їх частина підверглася русифікації, й починає вважати себе росіянами. Влада Росії в Україні в цей час стає необмеженою. Царське правління намагається усілякими методами довести, що український народ – усього лише невеличка частина російського народу, яка тільки трішки відрізняється від російських людей.
2) Важливою особливістю соціально-економічного розвитку України у складі царської Росії у першій половині XIX в. (або, як прийнято казати, у передреформенні часи) являвся прогресуючий процес розкладу феодально-кріпосницької системи. Початок цього процесу можна віднести до другої половини XVIII в., більш чітко він став проявлятися в останне його тридцятиріччя. Промисловий переворот на Україні розпочався у 30-ті рр. Широке використання машин на підприємствах, створення фабрик та заводів із застосовуванням праці вільнонайманих, призводили до занепаду поміщицької мануфактури і збільшення частки купецьких мануфактур, які грунтувались на найманій праці. Це значно змінило склад робітників. Вільнаймані робітники формувались з вільнонайманих селян, міщан і робітників-кріпаків, відданих заводам «в оренду». У 30-50-і роки XIX в. протиставлення між старими феодальними виробничіми відносинами й розвиваючимися виробничими силами суспільства досягає стіпеню конфлікту, тобто переростає у кризу.