Паритет купівельної спроможності (РРР) та методи його визначення

Зміст

1. Паритет купівельної спроможності (РРР) та методи його визначення (№17)

2. Управління валютною позицією уповноваженого банку (№40)

Література

17. Паритет купівельної спроможності (РРР) та методи його визначення

Валютний курс, встановлення якого в переважній більшості країн є прерогативою центрального банку, на фінансово-грошовому ринку виконує певні функції, головними з яких є:

- сприяння інтернаціоналізації грошових відносин;

- сприяння об'єднанню та стабільному розвитку фінансових ринків;

- порівняння рівнів та структури цін, а також результатів виробничої діяльності в окремих країнах;

- порівняння національної та інтернаціональної вартості на національних та світових ринках;

- перерозподіл національного продукту між окремими країнами;

- інтернаціоналізація господарських зв'язків тощо.

Основою визначення та порівняння валютних курсів є співвідношення купівельної спроможності окремих іноземних валют. Купівельна спроможність валюти визначається вартістю певного набору товарів та послуг, які можна придбати за відповідну грошову одиницю у порівнянні з базовим періодом.

Співвідношення купівельної спроможності окремих валют до певної групи товарів та послуг у двох країнах визначає паритет купівельної спроможності — РРР (purchasing power parity). Вважають, що теорія паритету купівельної спроможності була висунута ще в 1556 р. Мартіном де Ацпілкуєта Наварро. Пізніше її досліджували Д. Рікардо та Д. Юм, а в остаточному варіанті вона була сформульована лауреатом Нобелівської премії Ірвіном Фішером. Згідно з теорією РРР валютний курс змінюється настільки, наскільки це потрібно для того, щоб компенсувати різницю в динаміці рівня цін у різних країнах. Інакше кажучи, ціна одиниці одного й того самого товару в одній країні має відповідати ціні на цей товар в іншій країні, перерахованій на поточний валютний курс.