Міжнародний факторинг як форма кредитування зовнішньої торгівлі

1. Міжнародний факторинг як форма кредитування зовнішньої торгівлі

Однією з найпоширеніших міжнародних посередницьких послуг комерційних банків є факторинг. Уперше він виник у США наприкінці XIX ст., згодом став застосовуватися в промислово розвинутих країнах Західної Європи. Особливо поширився у практиці комерційних банків в останні 25—30 років.

Факторинг — це викуп платіжних вимог у постачальника товарів (послуг) з метою усунення ризику, що є невід'ємною частиною будь-якої кредитної операції. В країнах із розвинутою ринковою економікою значна увага приділяється дотриманню термінів платежів. Діяльність факторингових компаній і відділів банків спрямована на вирішення проблем ризиків і термінів платежів у відносинах між постачальниками і покупцями та надання цим відносинам значної стабільності. З економічного погляду — це комісійно-посередницька діяльність, пов'язана з поступкою банкові клієнтом-постачальником неоплачених платежів-вимог (рахунків-фактур) за поставлені товари, виконані роботи, послуги і відповідно права одержання платежу за ними, тобто з інкасуванням дебіторської заборгованості клієнта (одержанням коштів за платіжними документами).

Банк стає власником неоплачених платіжних вимог і бере на себе ризик їхньої несплати, хоча кредитоспроможність боржників попередньо перевіряється. Відповідно до угоди банк зобов'язується сплатити суму переданих йому платіжних вимог незалежно від того, чи сплатили свої борги контрагенти-постачальники. У цьому полягає відмінність між факторингом і банківською гарантією. За банківського гарантування банк зобов'язується у разі несплати клієнтом своєчасно належних сум здійснити платіж за свій рахунок. Метою ж факторингового обслуговування є негайне інкасування коштів (або одержання їх на зазначену у факторинговій угоді дату) незалежно від платоспроможності платника. В Україні негайно або через 2—3 дні постачальник одержує від факторингового відділу банку певний відсоток від суми вимог.