Проблеми, порушені у книзі М. Бурно "Складний характер та пияцтво"

У житті сучасного суспільства почали загострюватись проблеми, які пов'язані з тютюнопалінням, наркоманією та алкоголем. Сучасна молодь, вступаючи в доросле життя і маючи доступ до вживання алкогольних напоїв, не думає про таку важливу складову свого майбутнього життя як здоров’я в усіх його проявах. Алкоголь – це найдоступніший і найуживаніший для сп’яніння наркотик. Алкоголь – це проблема, яка загрожує всьому людству, він несе зло і шкоду.

У своїй книзі, Бурно піднімає питання характерології і пов’язані з цим ускладнення через алкоголь. Оскільки через недостатнє розуміння власного характеру, його акцентуацій, а можливо й патологій, молода людина небезпечно схиляється в сторону алкогольної залежності.

Книга М. Е. Бурно про психопрофілактику пияцтва молодих людей, що виявляють труднощі характеру. Ці люди своїми незвичайними переживаннями і відповідно важкою поведінкою як би «випадають» з осередку однолітків. Одні з них звертають на себе увагу схильністю до сварок, інші — хворобливою соромливістю, вразливою, душевною напруженістю з приводу своєї «малоцінності», «нікчемності», треті — млявістю, примітивністю духовних інтересів. Нерідко вони намагаються пом'якшувати труднощі характеру алкоголем. Спочатку це як би допомагає: зникають на якийсь час злість, сором’язливість, нібито цікавіше стає в цей час жити. Молодий хлопець, дівчина захоплюються такою нехитрою «самодопомогою», втягуються у випивку, часто незабаром стають алкоголіками, а значить, руйнуються особистісно. У багатьох з них через особливості особового ґрунту алкоголізм протікає злоякісно.

Для запобігання хронічного алкоголізму молодих людей автор вважає найкращим творчість. Духовна індивідуальність є основа творчості (у найширшому розумінні) як виконання якої-небудь суспільно корисної справи (і перш за все професійної) по-своєму, відповідно до своїх особливостей, здібностей. Оскільки особливості людського характеру неповторювані — неповторна, унікальна і всяка дійсна творчість, навіть якщо ця творчість не приносить творцеві популярності. Той, хто творить, постійно відкриває нове, завжди натхненний, наповнений душевним світлом від зустрічі з особливим, індивідуальним, суспільно корисним самому собі. Творчість, таким чином, є саме серце, сама істота людського чинника. Як зазначає автор, пияцтво, алкоголізм, перш за все, стирають духовну індивідуальність, а значить, посильна творчість людини блякне, гасне. Вона ще довгий час, деколи між запоями може здійснювати корисну роботу, але ця робота все більш механічною своєю наближається до тієї, яку могла б зробити і машина. Духовна індивідуальність звичайного, не зруйнованого алкогольним або іншим подібним процесом людини безмежна. Тому невичерпний і людський чинник. І це відноситься не лише до людей без істотних труднощів в характері, але і до людей з серйозними (наприклад, вродженими) характерологічними труднощами. Кожен з них має якісь свої особливості, що нерідко дрімають в ньому, які, якщо їх розкрити, приносять користь людям. Лише абсолютно тверезе життя може гарантувати людині повноцінні творчі душевні рухи.