Розвиток батьківської сфери, як особистісної стратегії у період юності і дорослості

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи формування батьківської сфери у період юності і дорослості

1.1 Системний підхід у формуванні готовності молоді до майбутнього батьківства у психологічній теорії та практиці

1.2 Соціально-психологічні особливості компонентів батьківства

1.3 Формування готовності молоді до виконання статево-рольових функцій матері та батька

1.4 Вплив статевих відмінностей та особливостей на формування батьківської сфери у молоді

Розділ 2. Емпіричне дослідження формування та розвитку батьківської сфери у період юності та дорослості

2.1 Організація та проведення психологічного дослідження

2.2 Результати дослідження та їх аналіз

2.3 Психологічна підготовка старшокласників до виконання ролей матері та батька

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність дослідження. Якість виховання, усвідомлене виконання батьківської ролі визначають стан суспільства, інституту родини і психологічне здоров'я особистості наступних поколінь. У наш час звичайними явищами стають малодітна родина, відхід від традиційного розподілу ролей і відповідальності в родині, збільшення кількості однодітних родин, фемінізація, ослаблення виховної ролі батьків, ріст бездоглядності, значне зниження стабільності родини, і інші актуальні явища в сфері родини та дитячо-батьківських відносин. Все це змушує звертати пильну увагу на дану сферу.

Практично кожна людина стає батьком або матір`ю, і якість виховання, сімейної взаємодії залежить від стану батьківства. З появою дитини в родині, чоловік і жінка свідомо або неусвідомлено здобувають нову роль – батьків. Прийняття батьківської ролі відбувається раз і назавжди. Біологічна здатність бути батьком або матір`ю не завжди збігається із психологічною готовністю до батьківства. Готовність до батьківства, усвідомлення себе родителем і способи реалізації батьківства в парі зі своїм чоловіком / дружиною формуються під впливом різних факторів.

Батьківство відіграє значну роль у житті конкретної особистості. Протягом всього життя батьки залишаються значимою фігурою для індивіда. Батьківство включає феномени материнства й батьківства, але не зводиться до їхньої простої сукупності. Однак при відносно активній розробці окремих проблем материнства (А.Я. Варга, Г.Г. Філіппова) [16], [55], [56] батьківство є практично невивченим (І.С. Кон, В.А. Сухомлинский) [43], [54]. Також необхідно відзначити й стосовно батьківства в цілому – у психології немає чіткого визначення батьківства, немає обґрунтування цього феномена із психологічної точки зору, за винятком дослідження етнографічного аспекту батьківства (І.С. Кон) [43].

Родина є першим інститутом соціалізації дитини. Саме сімейне виховання є найбільш природним і відіграє визначальну роль у розвитку й формуванні особистості. На молодих батьків виявляється постійний тиск із боку авторитетних джерел: як необхідно доглядати за дитиною і як треба її виховувати. Вибираючи свій стиль поводження у взаємодії з дитиною, батьки виявляються в ситуації невизначеності й можуть відчувати непевність у собі, почуття провини і так далі. Все це визначає потребу в психологічному супроводі родини і сімейного виховання.

Психологічна робота з батьками – досить складний напрямок. Нерідко батьки не сумніваються у своїй компетентності, обвинувачуючи у випадку виникнення труднощів у дитячо-батьківських відносинах школу, суспільство. Часто батькам складно визнати помилковість своїх думок, почуттів, дій. На тлі цього усередині родини між батьком і матір'ю нерівномірно розподіляється виховна активність. У більшості випадків, вихованням, емоційним спілкуванням з дітьми займається мати, батько ж робить це «за настроєм». У підсумку, у родині не спостерігається системності впливів. Батьки для дитини рідко виступають єдиним цілим.