Розвиток психології в Сполучених Штатах на рубежі ХІХ-ХХ століть

До кінця XIX сторіччя еволюційна доктрина й функціональна психологія, що опиралася на неї, швидко завоювали міцні позиції в Сполучених Штатах. Американську психологію надихали скоріше ідеї Дарвіна й Гальтона, чим робота Вундта. Це цікавий, і навіть парадоксальний, історичний феномен. Вундт був учителем першого покоління американських психологів. І все-таки вони перейняли деяке з його ідей. Коли американські учні Вундта повернулися на батьківщину, вони стали розвивати психологію, що уже мало чим нагадувала систему їхнього вчителя. Новій науці довелося пристосовуватися до нових умов - абсолютно в дусі еволюційної теорії.

Психологія Вундта й структуралізм Титченера у своєму первозданному виді не могли вижити в американській інтелектуальній атмосфері. Тому вони змушені були еволюціонувати у функціоналізм. Ці системи не розглядали практичної сторони роботи мислення, не могли застосовуватися до рішення повсякденних проблем. А американська культура була орієнтована на практику: тут цінувалося те, що дає видимий результат. "Нам потрібна практична психологія, - писав піонер американської прикладної психології Гренвилл Стенли Хол. - Вундтовські ідеї ніколи не прищепляться на цьому ґрунті, тому що вони розходяться з американським духом і характером".

Молоді психологи, що повернулися в США після навчання в Німеччині, у типовій для американців прямої й агресивній манері приступилися до перетворення німецької психології. Вони почали працювати не над тим, що являє собою свідомість, а над тим, як воно діє. У той час як деякі американські психологи - і в першу чергу Джемс, Енджелл і Кер - розвивали функціональний підхід в академічних лабораторіях, інші застосовували його на практиці поза університетами. Зміна акценту убік практичної психології ставиться до того ж періоду, коли функціоналізм оформився в окрему психологічну школу.