Психологічна допомога у сексології і сексопатології

У сексології, як і в інших емпіричних і раціональних науках, у тому числі і нормативних, існує необхідність розробки критеріїв, за допомогою яких можна було б по можливості точно установити границю тим часом, що варто вважати нормальним і здоровим і тим, що розглядається як ненормальне, патологічне. Визначення будь-якої норми вимагає великої відповідальності, оскільки автоматично створюються критерії відхилення від неї з усіма наслідками, як для здоров'я, так і існування людини в суспільстві в цілому.

Розробка норм у сексології утруднюється тим, що вони повинні бути міждисциплінарними, відповідними специфіці сексології як науки, але це викликає заперечення двоякого роду. По-перше, міждисциплінарна норма повинна бути погоджена з нормами, розробленими всіма тими дисциплінами, окремі області яких входять до складу сексології. Однак у кожній з цих дисциплін розроблене власне поняття норми (наприклад, в етиці, педагогіці, медицині, праві), причому вони часто не тільки не збігаються один з одним, але в багатьох відносинах бувають навіть протилежними. По-друге, міждисциплінарна норма повинна створюватися на основі інших норм і узгоджуватися з ними. У ній повинні враховуватися вимоги норми в логічному аспекті, тобто міждисциплінарна норма повинна бути упорядковуючою; крім того, вона повинна мати мінімум розпоряджень, що регулюють спільне життя людей; в аспекті праксеології в ній необхідно чітко позначити шляхи, що ведуть до досягнення мети; у філософському аспекті необхідно враховувати ступінь відповідності змісту норми об'єктивної реальності; в аксеологічному аспекті норма повинна відбивати етичні і естетичні цінності і т.д. Усе це створює величезні труднощі для розробки міждисциплінарної сексологічної норми.

На сучасне розуміння норми в сексології принциповий вплив зробили три гетерогенні поняття :

1. Норма як міра цінності, як етична вимога, як моральний постулат; як норма ідеальна, тобто встановлена ідеальним суспільством, зразкова поведінка. Такого роду норми з'являлися і змінювалися в процесі історичного розвитку суспільств, при цьому вони залежали від комплексу культурних факторів. Часто їх повідомляли абсолютними і «природними», на основі чого вважали самі собою що розуміються і не підданими критиці, хоча традиція не є достатньою підставою для узаконювання і не гарантує збереження актуальності змісту в нормі цінності, як і в будь-якій іншій нормі.