З. Фрейд і його уявлення про несвідоме. Форми прояву несвідомого

З. Фрейд і його уявлення про несвідоме. Форми прояву несвідомого

Тема «несвідоме» тісно зв'язана насамперед з ім'ям Зиґмунда Фрейда. Спочатку кілька слів про самого 3. Фрейда.

Він прожив 83 року (1856-1939), і майже 80 років з них провів у Відні. Після закінчення медичного факультету Віденського університету 3. Фрейд якийсь час пробув у Парижу, у клініці відомого в той час психіатра Шарко, а потім повернувся у Відень, де став працювати як практикуючий лікар.

Незабаром після початку своєї лікарської діяльності він зайнявся розробкою теоретичних проблем особистості й особливого методу лікування психічних захворювань, в основному неврозів. Як теорія Фрейда, так і його метод лікування, названий їм психоаналітичним, стали дуже популярні. Сам З. Фрейд уважається одним з найвідоміших психологів XX в.

Однак відношення до теорії З. Фрейда й до його поглядів у цілому було дуже суперечливим. Його теорія, як ніяка інша із самого початку зазнавала запеклої критики й навіть осуду.

Із чим же зв'язане таке суперечливе відношення до творчості Фрейда? Одна із причин полягає в тому, що З. Фрейд був сам дуже суперечливий. Коли читаєш його тексти, то дивуєшся присутності в них елементів прямо протилежного роду. З одного боку, він дуже уважний до фактів, можна сказати, великий знавець фактів. З ними він дуже коректно працює, цікаво узагальнює, висуває сміливі теоретичні положення й знову доводить їхніми фактами. З іншого боку, у його текстах зустрічаєш теоретичні побудови, практично нічим не обґрунтовані. І чим раніше написаний текст, тим більше коректної роботи з фактами, а чим пізніше - тим більше теоретичних спекуляцій. Виникає враження, що чим більше росла слава 3. Фрейда, тим більше він починав вірити в те, що його побудови вірні, і ставав менш самокритичний.

До того ж треба додати, що критикові своєї теорії він приймав як підтвердження останньої. Відповідно до його теорії людина не пропускає у свідомість всю правду про себе. Точно так само й людство, говорив Фрейд, не хоче прийняти його вчення про щиру природу людини, і критика його теорії є робота тих же самих механізмів захисту й витиснення, які діють в індивідуальній психіці, але тільки в масштабі суспільної свідомості.