Ринок фінансових послуг України

ЗМІСТ

Вступ 3

Розділ 1. Світовий ринок фінансових послуг 5

1.1.Структура світового фінансового ринку та класифікація фінансових послуг 5

1.2.Чинники глобалізації світових фінансів 10

1.3.Наслідки фінансової глобалізації 12

Розділ 2. Ринок фінансових послуг України 15

2.1.Загальна характеристика фінансового ринку України 15

2.2.Особливості окремих сегментів українського фінансового ринку 19

2.3.Ключові принципи регулювання ринку фінансових послуг 32

Розділ 3. Перспективи розвитку ринку фінансових послуг України та його 36

інтеграції у світовий фінансовий простір 36

Висновок 40

Список використаної літератури 43

Додатки 45
Вступ

Сучасна ринкова економіка - це складна система господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові закономірності та чисельні регулюючі інститути. Складовими цього полісистемного утворення є ринки товарів, інформаційний бізнес, сфера послуг і трудових ресурсів, тіньовий бізнес та фінансова індустрія, яка включає кредитні, валютні ринки, індустрію цінних паперів та строкових контрактів, страховий бізнес та систему пенсійного забезпечення. Всі вони взаємодіють як частини єдиної системи, оскільки органічно пов‘язані між собою в становленні та розвитку.

Фінансовий ринок – складова фінансової системи держави. За своєю суттю це механізм перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб’єктами підприємницької діяльності, державою і населенням, між учасниками бюджетного процесу, деякими міжнародними фінансовими інститутами. Фінансовий ринок може успішно розвиватися і функціонувати лише в ринкових умовах. [13, c.335]

За допомогою фінансового ринку, як правило, мобілізуються і використовуються тимчасово вільні фінансові ресурси або ресурси, що мали обумовлене раніше цільове призначення. Наявність фінансового ринку – об’єктивне явище, зумовлене особливостями функціонування фінансів в економічній системі держави. Він виник як гостра потреба в додатковій формі мобілізації коштів для фінансового забезпечення розвитку економіки держави.

Кругообіг коштів, що опосередковує економічну діяльність у державі, здійснюється постійно, проте в процесі цього руху коштів може настати час, коли їхня частка вивільняється з кругообігу на окремо взятому підприємстві або в організації, чи у конкретного громадянина. Інші суб’єкти економічного процесу в цей же час відчувають тимчасову потребу в коштах. Фінансовий ринок здатний задовольнити інтереси кожного з них. [23, c.412]