Фізична культура і спорт в умовах ринкової економіки

Фізична культура і спорт в умовах ринкової економіки

В умовах поглиблення ринкових відносин відбувається інтенсифікація економічної і особливо підприємницької діяльності не тільки організацій фізкультурно-спортивного напрямку, але й усіх працівників галузі «ФКіС».

У зв’язку з цим радикально змінюються вимоги до професійної підготовки кадрів по фізкультурі і спорті, які у процесі навчання у ВНЗ повинні засвоїти не тільки основи ринкової економіки, але й сформувати економічне мислення, оволодіти елементами економічної культури, поведінки та самовизначення у сфері спортивного підприємництва.

Державний освітянський стандарт вищої професійної освіти в рамках засвоєння навчального курсу «Економіка ФКіС» передбачає розгляд фізкультури і спорту, як галузі народного господарства, вивчення економіки, фінансового забезпечення, матеріально-технічної бази і трудових ресурсів галузі, проведення економічного аналізу діяльності фізкультурно-спортивних організацій.

Бакалавр «ФКіС» повинен не тільки добре орієнтуватися у різноманітних макро і мікроекономічних проблемах фізкультури і спорту, які функціонують в умовах формування ринкової економіки, але й вміти працювати з різними документами і фінансовими планами, кошторисами і договорами.

Галузева структура народного господарства характеризується переліком окремих галузей, окремих виробництв і видів діяльності, які виділені в економіці країни на підставі суспільного розподілу праці, пропорціями, які сформувалися між ними у розподілі ресурсів і масштабах виробництва, міжгалузевими взаємовідносинами, які проявились в обміні товарами і послугами.

В основу класифікація галузей народного господарства можуть бути покладені різні принципи, які відображають способи виділення однорідних видів діяльності в одну класифікаційну галузеву одиницю.

Існує підхід, який передбачає, що галузь народного господарства включає в себе сукупність виробництв однорідної продукції незалежно від масштабів підприємств або їх підрозділів, відомчої належності чи наявності самостійного балансу. Мова йде про те, що якщо на великих підприємствах в невеликих масштабах у якості допоміжних виробляються товари чи послуги, які не характерні для основної діяльності, то вони повинні враховуватись не за профілем цього підприємства, а по галузях, відповідним споживчим якостям товарів чи послуг, що виробляються.