Основні функції Національного банку України

Національний банк України – найважливіша ланка всієї банківської системи держави. На відміну від багатьох інших відомств, які постали на ґрунті колишніх республіканських чи союзних, НБУ являє собою принципово нову структуру. З’явившись
відразу ж після проголошення незалежності, він став однією з її вагомих ознак.
НБУ забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних запасів та резервів держави, здійснює з ними операції. Він організує міжбанківські розрахунки на базі Центральної розрахункової палати. Діяльність НБУ взаємопов`язана з економічним розвитком України.
Найважливішою метою НБУ є створення грошово-кредитних механізмів, спроможних забезпечити стабільність гривні – національної грошової одиниці.
НБУ робить чималий внесок у формування фінансового ринку та ринку цінних паперів. Він створює умови для об`єктивного курсоутворення, захисту національної валюти та стабілізації гривні. Особливу роль Національний Банк відіграє в сфері валютного регулювання та контролю.
В Україні НБУ виник 1991 року за умов розкладу платіжної системи і відсутності грошової готівки, оскільки гроші друкувалися в Росії. Тоді потрібно було відірвати безготівкову систему платежів від Росії, щоб уникнути перекачування грошових коштів, створити засоби обігу – т.зв. купоно-карбованці. Так чи інакше НБУ виконав ці завдання, заклавши підвалини формування національної грошової системи в Україні.
Правовий статус, принципи організації і діяльності Національного банку України визначені Конституцією України та Законом України "Про Національний банк України".
Національний банк України є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності та перебуває у його повному господарському віданні і статутний капітал у розмірі 10 млн. грн., який є державною власністю і служить для забезпечення зобов'язань Національного банку України.