Соціальна робота з людьми похилого віку

ЗМІСТ

ВСТУП........................................................................................................... 3
РОЗДІЛ I ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ЛЮДЬМИ ПОХИЛОГО ВІКУ …………………………..……………… 6
1.1. Проблеми людей похилого віку…………………………….. 6
1.1.1 Зміна соціального статусу літньої людини і зв'язані з цим психологічні проблеми…………………………………… 9
1.1.2 Психологічний розвиток та особливості особистості в похилому віці. ……………………………………………… 14
1.2 Основні задачі і професійні обов'язки соціального працівника…………………………………………………… 19
1.2.1. Етичні принципи спілкування соціального працівника….. 23
1.3 Поняття і сутність соціальної геронтології ……………….. 26
1.4 Законодавчі основи забезпечення життєдіяльності осіб похилого віку ………………………..…………………….. 31
РОЗДІЛ II ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ЛЮДЬМИ ПОХИЛОГО ВІКУ……………..….. 35
2.1. Обов'язкове державне пенсійне соціальне страхування 39
2.2. Надання медико-соціальної допомоги особам похилого віку………………………………………………………….. 49
2.3. Утримання та обслуговування непрацездатних людей похилого віку………………………………………………… 63
ВИСНОВКИ................................................................................................….. 67
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….….. 69

ВСТУП

Проблеми соціальної роботи зі старими людьми в даний час знаходяться в центрі уваги багатьох соціальних інститутів, соціальних і дослідницьких програм, спрямованих на забезпечення прийнятного рівня життя літніх і старих людей.
До кінця XX століття демографічна ситуація в корені змінилася: вікова структура населення більшості країн світу, у тому числі і в Украіні, нагадує вже не стільки піраміду, скільки колону, що характеризується щодо малою чисельністю дітей, осіб молодого і зрілого віку і щодо високою чисельністю осіб старших вікових груп.
Для соціальної ж сфери головним є той факт, що серед старих людей виявляється тенденція до повільно наростаючих хворобливих патологічних процесів, що приймають хронічний плин і важко піддається лікуванню. Якщо взяти до уваги, що з 40 - 45 років уже відбувається "нагромадження" хвороб, то зрозуміло, чому так багато серед дуже старих людей осіб, не здатних навіть до самого елементарного самообслуговування.
Обтяжуючими виявилися і результати клініко-епідеміологічних досліджень психічного здоров'я населення похилого віку. Зі збільшенням тривалості життя неухильно росте число психічно хворих старих людей, переважно з деменціями. Відповідно до демографічних пророкувань, число старих людей збільшиться на початку XXІ століття на 50%. Деякі геронтопсихіатри висловлюють думку, що поширення деменцій і інших інтелектуальних порушень у старих людей в останні роки здобуває характер епідемії, "мовчазна епідемія", а сенильная деменція в близькому майбутньому стане "хворобою століття".
Зі збільшенням тривалості життя зростає і період безпомічного існування старих людей з різними хронічними і психічними захворюваннями. Прогресування наслідків хронічних патологічних процесів не завжди можна зупинити за допомогою новітніх фармакологічних засобів.