Морфофункціональна характеристика кишки при атрезіях у новонароджених

Актуальність теми. Кишкові атрезії є досить поширеними вродженими вадами розвитку травної системи, що потребують хірургічного лікування (Ю.Ф. Исаков, 1996). Актуальність проблеми морфології атрезій кишки зумовлена багатьма факторами, зокрема, недостатнім висвітленням як в українській, так і в зарубіжній медичній літературі. Також важливими є питання етіології та патогенезу кишкових атрезій, стосовно чого існує декілька теорій. Тому, на теперішній час кишкові атрезії вважають поліетіологічною патологією (S.M. Baglaj, 2001). Крім того, проблема морфології кишкових атрезій має важливе практичне значення. Реконструктивні операції, які мають за мету усунути механічну кишкову непрохідність, викликану атрезією кишки, повинні здійснюватися тільки у межах здорових, тобто функціонально повноцінних тканин. Саме тому необхідно чітко визначити межу між функціонально повноцінною та зміненою частиною кишки, що неможливо без знання морфології атрезій кишки.
На сьогоднішній день в Україні проблема морфології кишкових атрезій вивчена недостатньо. Дослідження проводяться на базах кафедр дитячої хірургії медичних університетів в Україні та Росії, але вони вирішують лише практичні питання хірургічного лікування цієї патології (И.Э. Маев, 2000; Г.И. Чепурной, 1995).
В зарубіжних країнах морфологічні та клінічні дослідження атрезій кишки проводяться на базах кафедр та дослідницьких центрів університетів (H. Ando, 1999; G. Liefaard, 1995; K. Masumoto, 1999; Y. Watanabe, 2001). Але навіть ці дослідження носять характер поодиноких порівняно з науковим пошуком у царині інших клінічних задач, тому мало задовольняють потреби практики.
Розвиток кишки в ембріогенезі тісно пов’язаний з розвитком її кровоносних судин та нервових елементів, який відбувається за сегментарним принципом, тому атрезія кишки – це відсутність або недорозвиненість сегмента кишки. Тому в патогенезі кишкових атрезій домінують дві теорії – порушення розвитку нервових сплетень та гангліїв кишки та порушення розвитку її кровоносних судин (S. Budhiraja, 2001).