Оптимізація реконструктивної хірургії монокулярної травматичної катаракти у дітей

Актуальність теми. Травматична катаракта є однією з основних причин, що приводить до значного порушення функцій органа зору у дітей. Це обумовлено зростанням питомої ваги тяжких травматичних уражень органа зору, що приводить до розвитку катаракти в 50-71% випадків дитячого травматизму (Гундорова Р.А., з співавт., 1986; Парамей О.В., 2006; Kuhn F., 2003-2008). Відмінною рисою травматичної катаракти у дітей є її поєднання з іншими посттравматичними змінами очного яблука (Гундорова Р.А., з співавт., 2000; Боброва Н.Ф., 2003).
Монокулярна катаракта у дітей представляє особливу специфіко-клінічну форму у зв'язку з її функціональними наслідками, зокрема, з розвитком косоокості та обскураційної амбліопії, що погано піддається лікуванню навіть після успішного хірургічного втручання (Петросова Л.Н., з співавт 2000; Scott E. Olitsky, 2002; Weisberg O.L., 2005).
Завдання сучасної мікрохірургії травматичної катаракти у дітей полягає в тому, щоб звести до мінімуму травматичність всіх етапів операції, відновити правильні анатомічні співвідношення структур ураженого ока з одномоментною імплантацією ІОЛ в капсулярний міхур через малі розтини (Боброва Н.Ф., 2003; Loncar V., 2004).
У зв'язку з наявністю посттравматичних рубців, часто зрощених із райдужкою, деформації зіниці, пошкоджень передньої, а іноді і задньої капсули кришталика, розвитком кільця Zommeringa, здійснити передній капсулорексис і провести внутрішньокапсульну імплантацію ІОЛ вдається не завжди, тому її розміщують у циліарній борозні (Зубарева Л.Н., 1993; Енукидзе Д.З., 2004). Відомо, що перевагою ендокапсулярної імплантації є розміщення оптичної площини ІОЛ у площині природного кришталика, а також ізоляція оптики і гаптики лінзи від найбільш реактивних тканин ока - кореня райдужки та циліарного тіла, що виключає хронічне роздратування останніх (Боброва Н.Ф., 2003; Buckley E.G., 1999).
Необхідність усунення посттравматичних дефектів райдужки в процесі реконструктивної хірургії травматичних катаракт часто вимагає проведення додаткових розтинів і маніпуляцій, що в цілому підвищує травматичність втручання.