Оптимізація діагностики і профілактики спалахів негоспітальної пневмонії, що виникає на тлі гострих респіраторно-вірусних інфекцій серед військовослужбовців строкової служби

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Негоспітальна пневмонія (НП) залишається однією з найважливіших медико-соціальних проблем, що пов’язано, в першу чергу, з її значною поширеністю, досить високими показниками інвалідізації і смертності, а також значними економічними втратами внаслідок цього захворювання (Ю.І. Фещенко та співав., 2004; А.Я. Дзюблик та співавт., 2004; Cassiere H., Neiderman M. 2004).
В Україні в 2006 р. захворюваність дорослих на пневмонію склала 384,3 випадків на 100 тис. населення, а смертність – 11,7 випадків на 100 тис. населення, тобто померло біля 3% з тих, хто захворів на пневмонію (Ю.І. Фещенко та співав., 2007). Особливо високі показники розповсюдженості НП відмічені серед осіб закритих закладів, в тому числі і серед військовослужбовців строкової служби (М.П. Бойчак та співавт., 2003; В.В. Дяченко, 2004).
В структурі захворюваності військовослужбовців на НП провідна роль належить хворим з числа молодого поповнення. З ними пов’язано біля 80% усіх випадків захворювання (А.Л. Раков та співавт., 2003). Проблема НП найбільш актуальна в з’єднаннях і частинах, в яких суттєве поповнення військових колективів відбувається за рахунок молоді, насамперед, у навчальних центрах. Так, захворюваність на НП в окремих навчальних центрах Збройних Сил України в декілька разів перевищує розповсюдженість НП серед військовослужбовців вцілому (В.В. Дяченко, 2004; С.С. Сімонов, 2006).
Надходження молодого поповнення у військові частини є пусковим фактором активації епідемічного процесу захворювання на НП. При цьому в зимовий період підвищення захворюваності значно вище, ніж влітку в результаті впливу ряду факторів, характерних для холодної пори року: зниження загальної імунорезистентності організму і його переохолодження, активація механізму передачі інфекції, більш тривале перебування військовослужбовців у закритих приміщеннях (М.П. Бойчак, 2005).
Протиінфекційна резистентність людини до збудників респіраторної інфекції генетично детермінована. Вона залежить від багатьох соціальних і природних факторів і забезпечується впливом комплексу специфічних і неспецифічних захисних механізмів (К.Ф. Чернушенко та співав., 2002; Ю.М. Мостовий та співав., 2003). Біля 25% військовослужбовців мають низьку імунорезистентність у відношенні до вірогідних збудників інфекцій дихальних шляхів.
Безперечний зв’язок захворюваності військовослужбовців гострими респіраторно-вірусними інфекціями (ГРВІ) і НП: рівні їх річної динаміки тісно корелюють, що вказує на спільність причин, зумовлених виникненням і розвитком епідемічного процесу при кожній нозологічній формі (А.Л. Раков та співав., 2003). Але сьогодні відсутні дані про дослідження спалахів НП з урахуванням поєднаної дії вірусного і бактеріального факторів. Як правило, окремо розглядаються ГРВІ з полівірусною етіологією і НП з великою кількістю збудників. Не розроблені чіткі протиепідемічні заходи, спрямовані на попередження спалахів цих захворювань.