Політична і культурна історія України у ХХ ст.

Політична і культурна історія України у ХХ ст. План 1.Розвиток освіти і науки. Запровадження обов’язкової середньої школи. 2.Політика Русифікації України під гаслом Інтернаціоналізму. 3.Умови розвитку літератури і мистецтва. 4.Опозиційний рух в 1966-72 рр. та боротьба з ним. 5.Наростання дисидентського руху. Посилення переслідувань опозиції наприкінці 70-х на поч.

80-х років. 1. У грудні 1958 р Верховна Рада СРСР ухвалила «Закон про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в СРСР». На підставі цього закону в системі народної освіти замість семирічної обов'язкової було організовано восьмирічну школу, яка давала учням загальноосвітні та технічні знання. Повну середню освіту молодь, здобувала в школах робітничої та сільської молоді або в загальноосвітній

середній політехнічній школі (9—10-ті класи), поєднуючи навчання з працею. Невпинно зростала мережа шкільних закладів: на 1958 р. у республіці налічувалося вже 34,5 тис. шкіл, .де навчалося близько 6 млн учнів. Наприкінці 50-х років у країні почалася організація шкіл-інтернатів, в яких навчалися сироти, діти інвалідів Великої Вітчизняної війни та праці, малозабезпечених батьків та одиноких матерів.

У школах-інтернатах навчальний процес тісно поєднувався з трудовим вихованням дітей, з позакласною роботою. На кінець 50-х років на Україні діяло вже понад 90 шкіл-інтернатів, в яких навчалося близько 25 тис. учнів. У 50-х роках було багато зроблено для розв'язання проблеми вчительських кадрів. У зв'язку з ліквідацією учительських інститутів збільшився прийом до педагогічних