Люблінська та Берестейська унії

Люблінська унія 1569 р.

На початок XVI ст. стало очевидним, що Велике князівство Литовське близьке
до занепаду. У 1522 р. Москва відібрала у нього Чернігів і Стародуб на північному
сході України. А у 1549 та 1552 рр. воно не змогло протистояти двом великим
вторгненням татар. У 1562—1570 рр. наростаюча криза сягнула критичної межі,
коли Литва ув'язла в нову триваючу війну з Московським царством. Виснажені ве-
личезними воєнними витратами й опинившися перед загрозою московського вторг-
нення, литовці звернулися до Польщі по допомогу. Поляки готові були її надати,
але за плату. Тепер головною умовою вони поставили об'єднати в одне політичне
ціле Польщу з Литвою, яких до цих пір пов'язував спільний монарх.

Побоюючись поступитися своїм панівним становищем перед польськими конку-
рентами й занепокоєні небезпекою зростання католицьких впливів, литовські та
українські магнати опиралися остаточному злиттю з Польщею. Але невдоволена
пануванням магнатів середня та дрібна шляхта підтримала поляків, сподіваючися
здобути собі широкі привілеї, якими користувалися польські феодали.

Скликаний у 1569 р. в Любліні королем Сигізмундом Августом сейм проходив
у драматичній та гострій боротьбі. Незадоволені перебігом переговорів, магнати
Великого князівства на чолі з протестантом .іитовським князем Кшиштофом
Радзивіллом та православним українським князем Костянтином Острозьким за-
лишили їх. У відповідь на це поляки за підтримки дрібної шляхти на Волині,
у Підляіііші та Києві оголосили про приєднання цих земель до Польщі. Це
змусило норовистих магнатів повернутися за стіл переговорів, і 1 липня 1569 р.
була укладена Люблінська унія.

Внаслідок підписання унії утворилася Річ Посполита, що мала єдиного вибор-
ного короля, сейм, гроші, податки та єдину зовнішню політику. Але Велике князівство
певною мірою зберігало автономію, зокрема місцеве врядування, військо, скарб-
ницю та систему судочинства. Та тепер до Польської корони відходили всі україн-
ські землі, що раніше належали литовцям.