Налоги в системе финансовой поддержки малых предприятий

Коли розпалася система тотального планового господарювання й загального одержавлювання економіки, природньо, виникло питання про потрібність, ступінь і кордонах її регулювання. Серед економістів виникли прихильники вільних, нічим не стримуваних ринкових відносин, які вважали, що ринок відрегулює все сам, збалансування господарства виникне саме по собі. Але цей шлях виявився хибним.

Відсутність власного досвіду державного втручання в ринкову економіку примушує нас звернутися до досвіду сусідніх країн. Нескладно побачити, що ринково орієнтовані економіка й вільний ринок мають мало спільностей між собою. Більш того, стан річей такий, що саме поняття “вільний ринок” для останньої чверті ХХ сторіччя можна назвати відмерлим. Втручання держави в економічні відносини мало місце практично при усіх способах виробництва. Його чітко можна було побачити тоді, коли митні збори почали встановлюватися не тільки з фіскальною метою, але й з метою захисту інтересів вітчизняного виробника, коли уряди почали проводити протекціоністську митну політику. В початкові періоди розвитку промисловості Англія, США, Японія та інші країни широко користувались політикою протекціонізма, в першу чергу, щоб захистити найбільш слабкі галузі.

Найбільш активне втручання держави в економіку відноситься до періоду Першої світової війни. Саме тоді почали засновуватися військові підприємства за рахунок державного бюджету, здійснюватись контроль за виробництвом й використанням, було взято під державний контроль розподілення дефіцитної сировини. Значно виросла державна власність у Великобританії і Німеччини.

Після війни багато з цих мір були припинені як міроприємства вимушеного порядку. Але загально економічна криза 1929 - 1933 рр. Знову примусила повернутися до використання фінансових і економічних ресурсів держави для підтримки господарського життя.

Ще більш зросла роль держави в час Другої світової війни. В гитлеровській Німеччині були створені військові акціонерні товариства, котрі потім перетворилися на імперські господарські групи, які об’єднували під державним контролем цілі галузі виробництва. В США створився комітет по керуванню промисловістю, котрий розподіляв сировину і продукцію, визначав в необхідних випадках виробничу програму підприємств і фірм.