Архівно-бібліотечні зібрання української еміграції з чехословацької республіки: історія переміщень та опрацювання в Україні (1945–2007)

Актуальність дослідження. Феномен української еміграції міжвоєнного періоду в Чехословацькій Республіці (ЧСР) почав активно досліджуватися після масштабного розсекречення документів державними архівами України на початку 1990-х рр. Об’єктом уваги вчених ставали певні персоналії, інституції чи явища, пов’язані з історією еміграції. Було підготовлено дисертаційні роботи про видатних діячів – І. Горбачевського, В. Січинського, П. Феденка, М. Шаповала, про дослідження історії України в Українському вільному університеті, український студентський рух в еміграції, видавничу й бібліотечну діяльність в Чехословацькій Республіці. Ці та інші дотичні роботи базуються на документальних масивах, що складають так званий Празький архів (далі – ПА), однак сам ПА лише нещодавно став об’єктом дослідження. Це можна пояснити, зокрема, великою кількістю забутих чи взагалі незнаних імен і явищ, які дослідники прагнули повернути з небуття, лишаючи таким чином питання джерельної бази на другому плані.

До комплексу ПА ми включаємо документальні (архівні, бібліотечні, музейні) зібрання української еміграції, створені в Чехословацькій Республіці у 1920-х – 1948 рр. у центрах зосередження української еміграції (Прага, Подєбради та інші міста, за винятком Підкарпатської Русі), та акумульовані переважно двома інституціями у Празі: Українським історичним кабінетом (далі – УІК) та Музеєм визвольної боротьби України (далі – МВБУ). Цей комплекс з міркувань передусім "оперативної" доцільності було переміщено до УРСР шляхом трьох трансакцій у 1945, 1958 та 1983 рр.; окремі фрагменти архівних та бібліотечних фондів ПА зберігаються також в архівах, бібліотеках і музеях Чеської Республіки та Словаччини, частково – Російської Федерації.

Упродовж майже двох повоєнних десятиліть перебування в державних архівах УРСР фонди ПА стали інструментом реалізації офіційної політики пошуку "ворогів народу" – "контрреволюційних ("к/р") елементів" у середовищі української еміграції. Відповідно до цієї концепції проводилося архівне опрацювання документів за т. зв. скороченим циклом, фондування, розпорошення цілісних документальних комплексів без урахування походження, приналежності та специфіки документів. Бібліотечні матеріали було змішано з іншими зібраннями у спецфонді відділу науково-довідкової літератури Центрального державного історичного архіву (далі – ЦДІА) УРСР у м. Києві.