Агроперетворені ґрунти солонцевих комплексів сухого степу України

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Солонцеві грунти, їх властивості та продуктивність, напрями еволюції (огляд літератури)

Розділ 2. Об’єкти та методи досліджень

2.1 Об’єкти досліджень

2.2 Методи досліджень

Розділ 3. Природні умови районів досліджень

3.1 Кліматичні умови

3.2 Рослинність

3.3 Геоморфологічні умови

3.4 Гідрологічні та гідрогеологічні умови

3.5 Ґрунтотворні породи і ґрунти

Розділ 4. Закономірності змін властивостей агроперетворених грунтів солонцевих комплексів

4.1 Морфологічна будова профілю

4.2 Сольовий склад плантажованих і неплантажованих солонцевих ґрунтів

4.3 Зміни фізико-хімічних властивостей досліджуваних ґрунтів

4.4 Вміст гумусу у плантажованих та неплантажованих солонцевих грунтах

4.5 Поживний режим солонцевих грунтів

4.6 Зміни агрофізичних властивостей солонцевих грунтів

4.7 Вміст важких металів

4.8 Валовий хімічний склад cолонцевих грунтів

Розділ 5. Вплив меліоративної плантажної оранки на урожайність сільськогосподарських культур

5.1. Урожайність сільськогосподарських культур

5.2. Математичне моделювання урожайності сільськогосподарських культур на плантажованих грунтах

Розділ 6. Оцінювання придатності солонцевих грунтів для меліоративної плантажної оранки

Висновки

Пропозиції виробництву

Список використаних джерел

Додатки



ВСТУП



Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку агропромислового комплексу, в умовах ринкової економіки та земельної реформи, особливої актуальності набуває раціональне використання і підвищення родючості низькопродуктивних земель, до яких належать солонцеві ґрунти. За даними Державного земельного кадастру, в Україні нараховується 2,8 млн.га солонцевих ґрунтів, 2 млн. га з яких використовуються в ріллі [59]. Ефективне використання цих ґрунтів потребує проведення комплексу заходів з їх окультурення. Багаторічними дослідженнями С.П. Семенової-Забродіної, Г.В. Новікової, М.М. Лаврентьєва, Ю.Є. Кізякова, К.М. Кухтєєвої, О.М. Можейка та ін. [87, 91, 93, 95, 123, 154, 175, 222, 223] встановлено, що найбільш ефективним заходом окультурювання солонцевих ґрунтів у посушливих умовах Степу є меліоративна плантажна оранка. З 1955 року цей меліоративний захід набув широкого впровадження у практику сільськогосподарського виробництва, і на теперішній час площа меліорованих таким чином ґрунтів становить 220 тис. га. Довготривале використання солонцевих ґрунтів у ріллі і, особливо, їх меліорація (меліоративна плантажна оранка, зрошення водами різної якості) обумовлюють існування ґрунтових процесів, які відрізняються від існуючих у природних умовах і є на сьогодні недостатньо вивченими. Мало дослідженим є також питання тривалості післядії меліоративної плантажної оранки та напряму еволюції плантажованих солонцевих ґрунтів. В умовах земельної реформи та приватної власності на землю необхідна точна інформація про якісний стан солонцевих ґрунтів для проведення моніторингу та раціонального сільськогосподарського використання, у зв’язку з чим досліджувані питання набувають особливої наукової і практичної значимості.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в лабораторії родючості зрошуваних і солонцевих ґрунтів Національного наукового центру „Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського ”. Дослідження проводили в межах НТП УААН “Родючість і охорона ґрунтів “ 2001-2005 рр., завдання 02.03 „Розробити агроекологічну класифікацію і ресурсозберігаючі технології адаптивного управління родючістю зрошуваних, солонцевих і вилучених зі зрошення земель” (№ ДР 0101U006037) та НТП УААН “Родючість, охорона і екологія ґрунтів ” 2006-2010 рр., завдання 01.01.04-032 „Встановити закономірності агрогенної еволюції та з’ясувати механізми функціональної стійкості зрошуваних, вилучених зі зрошення та солонцевих ґрунтів, дати оцінку їх еколого-агромеліоративного стану і розробити систему заходів з охорони й управління родючістю меліорованих земель ” (№ ДР 0106U004795).