Система "директ-костінг", її сутність і використання в різних країнах світу

Вступ

Складні ринкові процеси потребують від підприємства постійної зміни обсягу виробництва продукції, що тягне за собою зміну собівартості продукції. Збільшення частки постійних витрат в загальній сумі витрат підприємства, яке є наслідком ринкової конкуренції досить вагомо впливає на «поведінку собівартості», а відповідно, і на прибутки підприємства.

Тому, по мірі розвитку цих тенденцій збільшується потреба підприємств в отриманні вірогідної інформації про витрати на виробництво продукції, які не викривлені процесом розподілення непрямих постійних витрат.

Практика обособления прямих змінних витрат на виробництво продукції від непрямих постійних витрат виникла в тридцяті роки минулого століття в США та отримала назву «директ—костінг» (direkt costing). Сутність системи «директ—костінг» полягає в тому, що залишки готової продукції обліковуються за прямими виробничими витратами, які залежать від обсягу виробництва, тобто за змінними витратами. Включення до собівартості готової продукції постійних витрат, на думку авторів системи «директ—костінг», викривляє розмір прибутку (при великих товарних запасах завищує прибуток) та завищує вартість активів підприємства. Ідеї системи «директ— костінг» покладені в основу Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Ідеї, на яких побудовані Міжнародні стандарти фінансової звітності та Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, передбачають облік готової продукції за фактичною виробничою собівартістю.

При цьому потрібно відзначити, що до виробничої собівартості згідно із П(С)БО 16 «Витрати», включаються не тільки прямі витрати, та й не всі прямі витрати на виробництво продукції є змінними. Тому бухгалтерський облік не в повній мірі відповідає системі «директ— костінг», яка повністю може бути реалізована тільки в системі управлінського обліку.