Країни південно-східної Європи

Під Центральною і Південно-Східною Європою в нашому випадку розуміється та частина Європи, яка лежить на схід від Німеччини, Австрії й Італії та обмежена західними кордонами Російської Федерації. У меридіональному напрямку регіон простягається від Балтики на півночі до Адріатики й Чорного моря на півдні (при цьому слід враховувати, що Греція відноситься до Південної Європи, а невелика ділянка Нижньофракійської низовини належить азійській державі Туреччині).
Поняття «Центральна і Південно-Східна Європа» не є загальновизнаним. Вчені США і російські географи теж називають цей регіон Центральною і Південно-Східною Європою, в публікаціях Європейського Союзу його іменують Центральною Європою, а в документах ООН – взагалі Східною Європою.
Об’єднання в одну групу цих 19 країн (див. рис. 1.1.) викликане спільністю їх історії та сучасної проблематики соціально-економічного розвитку.
Ще в середні віки в межах досліджуваного регіону стикалися між собою різні мовні групи і сім’ї (германські, слов’янські, фіно-угорські й тюркські етноси), різні конфесії (християнство та іслам, католицизм і православ’я). Пізніше регіон був полем кривавої військової боротьби між Німеччиною (Пруссією), Австро-Угорською, Османською і Російською імперіями. Вже у ХХ столітті тут проходив дуже жорсткий кордон (сумновідома «залізна завіса») між двома світовими системами – капіталізмом і соціалізмом. Таким чином, вся історія існування та розвитку Центральної і Південно-Східної Європи супроводжувалася нескінченими протиріччями в політичній, соціально-економічній, релігійній, етнічній та інших сферах, війнами, суттєвими територіальними змінами і трагічними депортаціями мільйонів сімей.