Нова роль Китаю. Розв’язання проблеми Гонконгу

До другої половини 90-х років східно-азійська підсистема стала другою за значенням після Європи підсистемою світу. Висока динаміка розвитку, в основі якої - випереджальні темпи росту країн Східної Азії, їхній успішний діалог між собою й із поза регіональними державами можуть зробити Азіатсько-тихоокеанський район основним центром світового економічного й політичного тяжіння подібно тому, як таким центром у попередні епохи була Європа. Східна Азія - частина Азіатсько-тихоокеанського регіону (АТР). Є кілька варіантів визначення його географічних границь. Відповідно до першого до АТР відносять гігантський район, що обмежується західним узбережжям обох Америк, східним узбережжям Азії й зоною Австралії. При такій інтерпретації в АТР включають і країни Південної Азії. Другий варіант припускає включення в АТР країн Тихоокеанської Азії, США, Канади й зони Австралії й Нової Зеландії. Держави Південної Азії в цьому випадку також попадають у перелік країн АТР, але з нього виключаються латиноамериканські держави.

Третій варіант припускає фокус на азіатських тридцятимільйонних АТР від Берингової протоки до Бірми. Матеріали, пов'язані з політикою поза регіональних держав - США, Австралії, Індії, Канади й країн Європейського союзу, залучаються для аналізу остільки, оскільки це необхідно для розуміння регіональних подій.

В 70 - 80-х роках на регіональному рівні структура міждержавних відносин визначалася існуванням трикутника СРСР - США - КНР, що вписувався в контекст світового біполярного протистояння Радянського Союзу й США. Розпад СРСР зруйнував цю структуру. У Східній Азії обстановка перестала залежати від відносин Москви й Вашингтона. Це дало поштовх розвитку регіональної багатополярності. В АТР сталі діяти кілька центрів впливу - Китай, Японія, держави Асоціації країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), Росія. США хоча географічно й не належать до східно-азійської підсистеми, але роблять на неї величезний вплив.

Багатополярність на рівні регіону визначає підхід країн Східної Азії до оцінки світових тенденцій. Китай є активним пропагандистом концепції формування багатополярної структури міжнародних відносин в усьому світі. У квітні 1997 р. ця точка зору КНР одержала підтримку Росії, коли в Москві за підсумками російсько-китайських переговорів була підписана спільна російсько-китайська Декларація про багатополярний світ і формування нового міжнародного порядку.