Інтеграційні процеси в Європі та участь в них України

16 травня 2008 року Україна офіційно стала членом Світової Організації торгівлі. Вступ до цієї організації означає кардинальний поворот від практики довільного встановлення і застосування державою правил економічної поведінки до поступового впровадження правил, визначень та багатосторонній меті народній основі. Цей крок має стати вирішальним на шляху подальшого інтеграції України в світові процеси системного реформування економіки згідно з принципами лібералізації і відкритості ринку, усунення нетарифних бар’єрів, зниження ставок митних зборів до їх повного скасування

З урахуванням цього, регулювання імпорту шляхом прямого встановлення кількісних обсягів вводу замінюється на митно-тарифне регулювання. Саме воно дозволяє зберегти здорове конкурентне середовище. Це обумовлено тим, що митні тарифи не позбавляють іноземних постачальників можливості вести конкуренту боротьбу з місцевими підприємствами, а тільки трошки погіршує позиції іноземних товарів в області цінової політики; по-друге, митні тарифи являються найбільш транстпарентним видом торгових обмежень.[1]

Тарифні заходи регулювання – один із ключових елементів (нарівні з нетарифними методами регулювання) державного впливу на зовнішньоекономічні зв’язки країни, що реалізується за допомогою стягнення мита і має важливе значення: ціноутворювального фактора (імпортне мито збільшує внутрішню ціну товару, експортне – ціну експортованої продукції на зовнішньому ринку); інструменту торговельної політики (для позитивних торговельних відносин можливість пропонувати сприятливі умови і навпаки); джерела поповнення державного бюджету (у багатьох країнах здійснює істотний вплив на внутрішнє економічне становище).[2]