Особливості роботи в мережі Інтернет

В даний час існує величезна кількість обсягом інформації про мережі взагалі і про мережу Internet зокрема. Вся ця інформація орієнтована або на абсолютно неграмотного користувача персонального комп'ютера, або на людину, що має досить великий досвід у галузі комп'ютерної техніки. У зв'язку з цим я вирішив не переповідати багаторазово написані томи літератури про роботу, налаштуванню, використанні мережі Internet, а обмежитися вузькими межами власного досвіду і розповісти саме про тонкощі роботи, а не про загальні принципи. Також, за можливості, мною була зроблена спроба неявно вказати на можливі «підводні камені», які очікують користувача мережі.



1. Загальні питання або що є що



Незважаючи на вузький діапазон розглядають у цій роботі речей, постараємося коротко охарактеризувати основні принципи і поняття, використовувані при описі всіляких тонкощів роботи з мережею. Зроблено це більше для того, щоб людина, вперше зіткнувся з незнайомою термінологією, міг знайти відповіді на виникаючі у нього питання.

1.1 Що таке Internet і хто нею керує

інтернет кеш комп'ютер посередник

Немає однозначної визначення мережі Internet, можна лише охарактеризувати дану мережу як об'єднання десятків тисяч мереж, в яких застосовується загальний набір протоколів. Такий загальний набір дозволяє користувачам однієї мережі використовувати комп'ютери інших мереж, що беруть участь в Internet. Набір цих протоколів називається TCP / IP – Transmission Control Protocol / Internet Protocol (протокол з контролем передачі / Internet протокол).

Група добровольців на громадських засадах – Internet Activities Board (IAB) – періодично збирається на сесії, де приймає рішення про нові стандарти, про розвиток мережі, правила роздачі адрес і т.д. Не слід думати, що людина з вулиці може стати членом IAB. Для цього необхідний як мінімум кваліфікація і авторитет.

Користувачі можуть брати участь в роботі ще однієї добровільної організації – Internet Engineering Task Force (IETF). На робочих нарадах IETF, в яких може взяти участь всі бажаючі, обговорюються технічні проблеми Internet. Для вирішення різних питань збираються робочі групи. Результати роботи цих груп підсумовуються в звітах, безкоштовно доступних кожному. Якщо користувачів влаштовує рішення, запропоноване робочою групою, то IAB може ввести новий стандарт або змінити старий.

1.2 Що таке RFC

RFC, Request for Comments (дослівно «заклик прокоментувати») – це безліч документів, які регламентують внутрішнє життя Internet. Деякі з них описують стандарти, інші представляють собою звіти робочих груп, треті є описом ресурсів – словом, в RFC можна зустріти всяке. Теоретично будь-хто може написати RFC і направити його редактору RFC Йону Постіль (Jon Pastel, RFC-EDITOR@isi.edu).

Як написати RFC, розказано в RFC 1543, яке так і називається: «Інструкція для авторів RFC».

RFC доступні всім з безлічі джерел і поширюються безкоштовно. Наприклад їх можна взяти за адресою ftp.techno.ru / pub / docs / rfc, або ds.internic.net / rfc.

У файлі rfc.index традиційно зберігатися список всіх RFC з їх назвами, а RFC 1880 містить списки RFC, що є стандартними, рознесені по категоріях.

1.3 Що таке TCP / IP

Набір протоколів TCP / IP ділитися на дві частини:

• базові протоколи – IP, TCP, UDP, ICMP;

• прикладні протоколи, які існують «над» базовими, наприклад SMTP (пошта), TELNET (віддалений доступ), FTP (передача файлів), NNTP (новини) та безліч інших.

IP, Internet Protocol, – це правила, за якими дані розбиваються на частини, що називаються пакетами. Всі дані по мережі Internet подорожують саме у вигляді IP – пакетів.

TCP, Transmission Control Protocol – основний протокол базового набору, що визначає правила контролю передачі IP – пакетів по мережі.

UDP, User Datagram Protocol (дейтаграмний протокол), ненадійний, але швидкий протокол. У ньому не здійснюється такий жорсткої перевірки, як в TCP. Він швидше схожий на крик у порожнечу – крикнув, почекав і забув. Даний протокол використовується у випадках, коли необхідна велика швидкість і допустима втрата великої кількості даних.

ICMP, Internet Control Message Protocol, – протокол контролю повідомлень в Internet. Користувач зустрічається з ним, коли відбувається щось неприємне, наприклад, коли його машина або мережа втратила зв'язок з Internet. В основному цей протокол використовують дві програми – PING (для перевірки часу доступу до адреси) і TRACEROUTE (для відновлення маршруту руху IP – пакета).

1.4 Імена комп'ютерів та служба

Кожен комп'ютер в мережі Internet має свою унікальну адресу – чотирьох байтове число. Зазвичай ця адреса називають IP адресою комп'ютера і записують у вигляді чотирьох чисел від 0 до 255 (наприклад: 127.0.0.1 або 212.107.200.68 – це адреси конкретних комп'ютерів у мережі).

Для того, щоб не запам'ятовувати безліч різних цифр була введена Служба імен (Domain Name System, DNS) – це розподілена база досить простої структури. Для початківця знайомства можна вважати, що це безліч таблиць, в яких записано:

• який IP – адресу має комп'ютер з певним ім'ям;

• яке ім'я має машина з певним адресою;

• що це за комп'ютер і яка на ньому встановлена ​​операційна система;

• куди слід направляти електронну пошту для користувачів цієї машини;

• які псевдоніми є у даної машини.