Сон, його значення в житті людини. Гігієна сну

У людей і тварин сон і бадьорість ритмічно змінюють один одного. Проте, наскільки сон необхідний для життєдіяльності організму, можна судити хоча б по тому, що повне позбавлення сну люди і тварини переносять набагато важче ніж голодування, і дуже швидко гинуть. Проведено спеціальний дослід: одних собак цілком позбавили сну, а інших – їжі. Перші загинули на 5-ий день, а другі були живі і після двадцяти п'яти денного голодування.

Що ж таке сон? Від чого він виникає, чому така велика потреба в ньому? Відповісти на це питання намагалися не раз. На початку нашого століття французькі дослідники Р. Лежандр і А. Пьєрон провели досліди, з яких зробили висновок: причина сну – нагромадження в крові протягом дня гіпнотоксину, або "отрути сну". Швейцарський фізіолог В. Гесс у 1931 році висунув припущення про те, що існує особливий "центр сну", тому що в його дослідах роздратування визначених ділянок мозку викликало сон. Але дуже багато спостережень суперечили цим теоріям. Так, наприклад, близнюки, що зрослися, організм яких володів загальним кровообігом, могли спати в різний час.

Були й інші теорії, що не знайшли наукового підтвердження.

У сучасній науці найбільш широке визнання одержало навчання про сон, розроблене І. П. Павловим і його послідовниками. Експерименти показали, що і потреба в сні, і його фізіологія визначаються насамперед вищим відділом нервової системи – корою великих півкуль головного мозку, що "тримає у своєму веденні всі процеси, що відбуваються в тілі". Нервові клітини, що складають кору великих півкуль головного мозку, володіють у порівнянні з всіма іншими клітинами й органами тіла найвищою здатністю відповідати на найменші роздратування. Надходячи через органи почуттів у мозок із зовнішнього і внутрішнього середовища організму, ці роздратування збуджують діяльність кіркових клітин, і вони посилають імпульси-розпорядження до виконавчих органів нашого тіла (м'язам, залозам і т.д.). Однак ця найважливіша біологічна властивість клітин мозку – висока реактивність – має і зворотну сторону: кіркові клітини надзвичайно тендітні і швидко стомлюються. І тут як засіб самозахисту, що охороняє ці ніжні клітини від виснаження і руйнування, виступає інший нервовий процес – гальмування, що затримує їхню діяльність.

Гальмування, так само як і протилежний нервовий процес – збудження не стоїть на місці: виникаючи в якій-небудь ділянці кори великих півкуль, воно може переходити на сусідні. А якщо йому не буде протистояти порушення в інших частинах кори, то гальмування може поширитися по всій його масі і навіть опуститися на нижчі відділи мозку. Така розгадка внутрішнього механізму сну.