Теорія й практична діяльність психолога

Використання загальних теоретичних положень, закономірностей можливо в процесі консультування при обов'язковій конкретизації їх у змісті професійного завдання.

Конкретизація можлива в тому випадку, якщо психолог володіє науковими поняттями.

Відповідно до теорії Л.С. Виготського, свідомість входить через ворота наукових понять.

Індивідуальна свідомість психолога перетворюється в системі наукових понять, у результаті чого він виявиться здатним здійснювати рефлексивні процедури - виділяти предмет свого мислення.

Таким предметом у психологічному консультуванні стає логіка індивідуального життя, у мисленні про неї психологові треба персоніфікувати відомі закономірності як зміст взаємодії з конкретною людиною.

Психологічне консультування - фактична побудова теоретичного миру конкретної людини в результаті мислення про нього в наукових поняттях - знаках, що дозволяють рефлексувати на логіку його індивідуального життя.

Це побудова теоретичного миру конкретної людини як твердження існування його індивідуальності, де істина про неї може бути дана раніше, ніж психолог (або інші учасники його професійної діяльності) довідається про те, що це - істина.

Недарма одним із самих важких запитань у психологічному консультуванні є питання про його мету й ступінь усвідомленості всіма учасниками ситуації.

Фактичне існування теоретичного миру виступає проблемою для теоретиків пізнавальної рефлексії, що остання прагне вирішити теоретично, сконструювавши саму себе як теоретичний мир, тобто як теорію, чиїм об'єктом уже повинен виступати теоретичний мир конкретної науки.

Теоретико-пізнавальна рефлексія стискається з труднощами, які випробовують не теорії і їхні об'єкти, а реальні люди у своїй діяльності, що включає в себе й теоретичне пізнання.