Характеристика стосунків молодого подружжя у сімї

Зміст

Вступ

Розділ І. Характеристика сучасних сімейних стосунків

як соціально-педагогічне явище

1.1. Залежність характеру сімейних стосунків від типу сім’ї

1.2. Вплив мотивів утворення шлюбу на сімейні стосунки

1.3. Подружні стосунки у молодій сім’ї як різновид сімейних стосунків

Розділ ІІ. Особливості подружніх стосунків молодої сім’ї

2.1. Проблеми подружньої пари в молодій сім’ї

2.2. Роль спілкування у розвитку подружніх стосунків молодої сім’ї

2.3. Подружні конфлікти як наслідок дисгармонії

у стосунках молодого подружжя

Висновок

Список літератури

Додатки

Сім’я – одна із найвеличніших цінностей, що створені людством за період свого існування. Жодна нація, жодне історичне суспільство не обійшлося без сім’ї.

Молода сім’я – це особливий світ, який своєрідно пов’язаний із різними проблемами, які торкаються подружньої пари в молодій сім’ї.

Молода сім’я може розглядатися як специфічний соціальний інститут, що виконує ряд таких основних функцій як: репродуктивна, виховна, господарсько-економічна, рекреативна, які важливі для суспільства і необхідні для життя кожної людини, і як мала соціально-психологічна група, в якій за висловом О.М.Здравомислевої, з найбільшою природністю задовольняються чисельні найважливіші особистісні потреби людини! Мабуть, кожен з молодого подружжя погодиться з тим, що саме у своїй батьківській сім’ї він набув необхідних соціальних навичок, оволодів певними стереотипами поведінки і культурними нормами, проявляє емоційну прихильність, або, навпаки, відчував певні негативні емоції до близьких членів родини, отримував психологічну підтримку і захист, рятувався від стресів і перенавантажень, які виникли із зовнішнім світом.

Але уже прийшов час, коли двоє незнайомих людей об’єднали свої долі і створили молоду сім’ю. Особливо на перших етапах становлення молодої сім’ї з’являються різного роду сімейні проблеми, які є досить поширеними у вирі буденного життя.

Чи можливо, що дві особи щасливо жили разом не обмежено довгий час і всі сімейні проблеми вирішували без конфліктів?

Так, можливо, якщо вони люблять одне одного!

Святе Письмо представляє нам різні види любові: сердечна прихильність, прив’язаність, яка існує між близькими друзями; глибока приязнь, викликана родинними зв’язками; романтичне кохання до особи протилежної статі. Між чоловіком і жінкою у подружжі повинні розвиватися усі ці види любові, але найголовніше, вони повинні жити християнською любов’ю. Це не самолюбне бажання робити іншим те, що правильно і добре в Божих очах, без різниці, заслуговують вони цього чи ні. Така любов спонукає по другів до міцніших стосунків, де народжується повага, прощення, самозречення.

«Любити – означає віддавати і отримувати те, що не можна ні купити, ні продати, а тільки віддавати вільно і взаємно!»

Нерозривність подружжя випливає перш за все, із самої суті цього дару: дару однієї особи іншій. Це взаємне віддавання себе виявляє подружню природу любові. «Хто по-справжньому любить свою дружину, той кохає її заради неї самої, той щасливий від того, що може збагатити її даром самого себе».

У шлюбній присязі наречений і наречена називають один одного на ім’я: «Я (ім’я) беру тебе (ім’я) за жінку (чоловіка) і обіцяю тобі любов, вірність, чесність (і послух подружній), і що не залишу тебе аж до смерті». Такий дар передбачає обов’язок набагато серйозніший і глибинний, ніж будь-що, що можна «придбати» яким способом. Коли чоловік і жінка у подружжі взаємно віддають себе і приймають один одного у єдності одного тіла, логіка «щирого дару себе» стає частиною їхнього життя, без цього подружжя стає порожнім, у той час, як сопричастя осіб побудовано на цій логіці, стає сопричастям батьків. Коли вони передають життя дитині, нове людське «Ти» стаєш частиною кругозору «Ми» подругів, особою яку вони назвуть новим іменем: «наш» син або «наша» дочка.

Біблія представляє нам багато прекрасних висловів про любов: «лагідна любов, неначе матері до дитини; ніжна любов, неначе нареченого до його нареченої, але одночасно і сильно ревнива любов». Перш за все ця любов не карає, а прощає; це любов, яка воліє зустріти любов, як це зробив батько у випадку із блудним сином; любов, яка піднімає цього сина і дає йому частку свого добробуту. Це неймовірна любов: щось повністю нове і перед тим незнана у всьому світі.