Допомога сім`ї та дитині у подоланні девіантної поведінки в практиці роботи шкіл

Вступ

1. Девіантне поводження: основні підходи до поняття

2. Вивчення причин девіантного поводження школярів

3. Форми прояву девіантного поводження в дітей

4. Взаємодія родини і школи

5. Форми і методи роботи викладача школи з батьками

6. Взаємодія школи і родини у вихованні

7. Основи юридичних відносин між батьками і дітьми

8. Захист прав дитини в школі

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Кожний з нас щодня зіштовхується з різноманітними проявами соціально небажаного поводження - агресією, шкідливими звичками, протизаконними діями. Фахівці, що займаються подібними проблемами, багато років шукають відповіді на ряд питань.

В даний час початі спроби систематизації численних розрізнених наукових даних по психології поводження особистості, що відхиляється. Фахівцю, що робить допомогу людям з поведінковими девіациями, важливо почувати впевненість і компетентність у таких питаннях. Які етиология, механізми функціонування, умови і закономірності різних форм поводження, що відхиляється. Особливо важливо сформувати адекватні представлення і позитивні навички впливу на поводження особистості, що відхиляється.

Поведінкова психологія - активно розвивається як галузь. У порівнянні з іншими підходами, поведінкова інтервенція, можливо, є одним з найбільш адекватних і ефективних способів впливу на поводження особистості. У той же час у сучасній практиці надання психологічної і психотерапевтичної допомоги спостерігається тенденція до інтеграції різноманітних методів, заснованої на різній методології, для рішення конкретних практичних задач. У випадку поведінкових порушень досить широко й успішно використовуються интегративние підходи, спрямовані на рішення стратегічної задачі - досягнення позитивних особистісних змін.

Вирішальним фактором, що гарантує успішність застосування будь-яких методів виступає особистість самого фахівця, що робить соціально-психологічну допомогу. Можна говорити про таких соціально важливого якостях соціального педагога, як адаптивність, високий рівень розвитку життєво важливих умінь, упевненість, щирий інтерес до людей, духовність.