Психологічні особливості релігійних аддиктів

Актуальність теми дослідження. Перехід до нових форм державного керування в Україні виявив суперечливість правової бази, що регулює державно-релігійні відносини. Безмежна воля совісті й релігійних організацій, закріплена в законодавстві, породила ситуацію, якою скористалися різні деструктивні релігійні утвори, секти. Їхня діяльність настільки широко розвернулася на території України, що тепер необхідно розглядати проблему негативного впливу таких груп на життя й здоров'я громадян і суспільства, а в цілому — на безпеку держави. Тоталітарні секти в Україні, що культивують асоціальність, заперечуючи конституційні обов'язки, піддають ризику моральне, психічне й фізичне здоров'я громадян, являють собою серйозну загрозу державі й суспільству [60].

Наша країна традиційно багатоконфессійна, усю її історію люди, що сповідують різні релігії, жили пліч-о-пліч один з одним, з повагою ставлячись до права сусіда вірувати по-своєму, вільно й свідомо вибирати свої релігійні переконання. Але саме цього права прагнуть позбавити людину тоталітарні секти.

Дослідження сектантства як унікального соціального явища дотепер велися, за рідкісним винятком, тільки в конфесіональному напрямку, а саме в області християнського сектантства.

Такі західні вчені, як М. Вебер [10], Р. Нібур [48], Є. Трельч [69], розглядали сектантство тільки в області релігійного християнського сектантства.

У дореволюційній Росії активно досліджували феномен сектантства П. Мілюков [45] (релігійне сектантство) і С. А. Нілус [49] (релігійне й псевдорелігіне сектантство). Заслуговують на увагу й художні твори П.І. Мельникова (А. Печерського) [42], у яких був досліджений феномен російського релігійного сектантства.