Значення психологічної уваги. Методи взаємодії психолога та клієнта в рамках психоконсультативної допомоги

План

Загальне поняття про увагу.

1.1 Основні функції уваги

1.2 Види уваги

2. Психоконсультативна допомога, методи взаємодії психолога з клієнтом.

2.1 Принципи та методи консультування

2.2 Етапи і побудова консультації

2.3 Технологічні правила консультування

2.4 Особистість консультанта

2.5 Психологічні особливості клієнтів

Список використаної літератури.

1. Загальне поняття про увагу



Увага - це особлива властивість людської психіки. Вона не існує самостійно - поза мисленням, сприйняття, роботи пам'яті, руху. Не можна бути просто уважним - можна бути уважним, тільки роблячи якусь роботу. Тому увагою називають виборчу спрямованість свідомості на виконання визначеної роботи. Форми прояву уваги різноманітні. Вона може бути спрямована на роботу органів почуття ( зорова, слухова і т.п. увага ), на процеси запам'ятовування, мислення, на рухову активність. Прийнято вважати, що існують три типи уваги: мимовільна, довільна і після довільна. Виділяють також властивості, чи параметри уваги:

1) концентрація уваги виражається в ступені зосередженості на об'єкті;

2) стійкість характеризується тривалістю зосередженості, умінням не відволікатися протягом визначеного періоду часу;

3) обсяг уваги характеризується кількістю одночасно сприйманих об'єктів;

4) розподіл - здатність одночасного виконання декількох дій;

5) переключення - здатність змінювати спрямованість уваги, переходити від одного виду роботи до іншого.

Найбільш важливі для роботи параметри концентрації і стійкості.

Психічна діяльність не може протікати цілеспрямовано і продуктивно, якщо людина не зосередиться на тому, що вона робить. Наприклад людина, захоплена малюванням. Вона цілком заглиблена у свою роботу, зосереджена на ній, обмірковує, який колір вибрати, як розташувати предмети на листі. При цьому вона може не чути про що говорять присутні, не відгукуватися, якщо її покликають. У цьому випадку говорять, що вона зосередила увагу на тому, що робить, відволікаючись від всього іншого. Це свідчить, що людина не може одночасно думати про різні речі і виконувати різноманітні роботи. Тому в кожен окремий момент її свідомість направляється на ті предмети і явища, що є для неї найбільш важливими і значними.