Основи психолого-управлінського консультування

1. Становлення і сучасний стан управлінського консультування

Управлінське консультування виникає разом із науковим управлінням, яке зароджується у період стрімкого розвитку промислових підприємств наприкінці ХІХ століття.

У становленні управлінського консультування вирізняється кілька етапів, які характеризуються такими особливостями:

1. Впровадження окремих елементів наукового управління та консультування – друга половина ХІХ століття. Увага зосереджується на питаннях ефективності роботи підприємств.

2. Розширення сфер консультування на основі загальної теорії управління. – початок ХХ століття.. Відкриваються спеціальні консультативні фірми, приділяється значна увага консультуванню з проблем управління людськими ресурсами.

3. Виникнення й удосконалення систем управлінського консультування як спеціалізованого виду професійної діяльності – від середини 40-х рр. – по теперішній час. Значно зростають консультативні фірми, розширюються та диференціюються їх послуги, глобалізується їх діяльність.

У більшості країн Західної Європи професійні центри управлінського консультування відкривалися з кінця 60-х років. У країнах колишнього Радянського Союзу організаційне консультування виникає з початку 90-х років у Прибалтиці. У 1990 році створенні Російська асоціація управлінських консультантів та Асоціація консультантів з управління і організаційного розвитку.

Російськими вченими підготовлено ряд праць з проблеми психолого-управлінського консультування (Т.Ю. Базаров, О.К. Соловйова, М.К Тутушкіна).

В Україні за останні п’ять років з’явився певний досвід створення та діяльності психолого-управлінських консультативних фірм, які вирішують конкретні психологічні завдання здебільшого в управлінні організаціями, що працюють у сфері бізнесу.

Психолого-управлінське консультування в межах реалізації гуманістичного підходу в управлінні досліджується у лабораторії організаційної психології при інституті психології ім. Г.С. Костюка (м. Київ) під керівництвом Л.М. Карамушки.