Діалог дитини та дорослого

ВСТУП

Спілкування і спільна діяльність - це та основа, на якій будується все життя дітей. Культивування спілкування в групах дитячого саду і на уроках в школі є однією з найважливіших цілей і в той же час основним засобом виховання і навчання.

При організації і теоретичному осмисленні спілкування з дітьми виникає закономірне питання - як відрізнити спілкування від того, що спілкуванням не є? Дві дитини мирно грають «поруч». Питання - вони спілкуються чи ні? Інший приклад - група дітей грає в лікарню. Одне дитя - «доктор», він всіх «пацієнтів» вислуховує, у всіх дивиться горло за допомогою шпателя, а потім всім робить уколи. Зовні все це дуже схоже на спілкування, а як насправді?

1. СПІЛКУВАННЯ І СПІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ

У тлумачному словнику російської мови спілкування зв'язується із словами «спільністю», «община». Цей сенс даного поняття може служити і головним критерієм справжнього спілкування людини з іншими людьми. Якщо є загальний контекст, загальне поле, це означає, що людина спілкується. Часто на заняттях в дитячому саду або на уроках в школі можна спостерігати таку картину - дитя на питання вчителя або вихователя дає «потрібну» відповідь, а в реальному житті поводиться не так, як потрібно. Пояснити це можливо, якщо передбачити, що у дитяти і в дорослого різні контексти, якщо у них немає спільності, а значить, і спілкування. Відповідь дитяти є наслідком не його особового розвитку, а результатом роботи його пам'яті.

Необхідною умовою, що свідчить про наявність справжнього спілкування, є здібність до ідентифікації, до уміння ототожнитися з партнером по спілкуванню, до можливості встати на іншу точку зору. Педагоги знайомі з тим фактом, що дитя може слухати і не чути, може дивитися і не бачити. В той же час дорослі також не уміють слухати і чути дітей і тому не розуміють їх. Іншими словами, в спілкуванні завжди є діалог.