Психології індивідуальних розбіжностей

Поняття психологічної норми

Основним споживачем диференційно- психологічних знань є психодіагностика. У психології індивідуальних розбіжностей народжуються поняття, для виміру яких потім створюються або підбираються методики. Тут же виникає подання про способи оцінки й інтерпретації отриманих результатів. У зв'язку із цим дуже важливим є поняття психологічної норми, дуже неоднорідне по своєму змісті, на яке впливають щонайменше чотири фактори.

1. Норма - статистичне поняття. Нормальним зізнається те, чого багато, що ставиться до середини розподілу. А "хвосту" його частини, відповідно, указують на область низьких ("субнормальних") або високих ("супернормальних") значень. Для оцінки якості ми повинні співвіднести показник людини з іншими і у такий спосіб визначити його місце на кривій нормального розподілу. Очевидно, що приставки "суб" і "супер" не дають етичної або прагматичної оцінки якості (адже якщо в людини "супернормальний" показник агресивності, навряд чи це добре для навколишніх і для нього самого).

Норми не абсолютні, вони розвиваються й виходять емпірично для даної групи (віковий, соціальної й інших). Так, наприклад, протягом останнього років показник маскулинності по журналу MMPІ в дівчат непохитно підвищений; однак це говорить не про те, що вони поголовно поводяться як юнака, а про необхідність перегляду застарілих норм.

2. Норми обумовлені соціальними стереотипами. Якщо обіг людини не відповідає загальноприйнятому в даному суспільстві, воно сприймається що відхиляється. Наприклад, у російській культурі не прийнято класти ноги на стіл, а в американської це ніким не засуджується.

3. Норми асоціюються із психічним здоров'ям. Ненормальним може вважатися те, що вимагає звертання до клініциста. Необхідно відзначити, однак, що й у психіатрії оцінний підхід дискутується, а як найбільше істотні вказівки на відхилення від норми приймається порушення продуктивності діяльності й здатності до саморегуляції. Так, наприклад, коли літня людина, усвідомлюючи слабість своєї пам'яті, використовує допоміжні засоби (записну книжку, розкладання необхідних предметів у поле зору), те це поводження відповідає нормі, а якщо він, ставлячись до себе некритично, відмовляється від необхідності "протезувати" свій життєвий простір, те це приводить в остаточному підсумку до нездатності вирішувати поставлені завдання й свідчить про порушення психічного здоров'я.