Власний капітал підприємства та порядок його формування

Центральним питанням сучасного перехідного періоду української економіки є питання оптимізації форм і методів її трансформації, пошук найбільш ефективних шляхів освоєння всіма суб'єктами господарювання сучасних ринкових механізмів. На жаль помилки і зневаги при відпрацьовуванні теорії і практики роботи як економіки в цілому, так і окремих її галузей і підприємств у вирішальній мері залежать від якості персоналу, залучення дійсно сучасних методів керування, володіння персоналом знаннями теорії і практики сучасної господарської діяльності.

В умовах ринкової економіки керування фінансами є найбільш складним і пріоритетним завданням, що коштує перед управлінським персоналом будь-якої компанії незалежно від сфери і масштабів її діяльності. Причини цього визначаються зсувом пріоритетів в об'єктах і цільових настановах системи керування в умовах ринкової економіки. Як відомо, укрупненими і відносно самостійними економічними об'єктами, що складають сферу доповнення загальних функцій керування, є фінансові ресурси (капітал), трудові ресурси, засоби і предмети праці. Як правило, у вітчизняних економічних дослідженнях пріоритети в керуванні цими об'єктами не розставлялися.

В умовах централізованої планової економіки такий підхід був зрозумілий і природний. Властивому цьому типу економіки загальне планування і лімітування ресурсів вимагали уведення твердого їхнього нормування. Воля в маніпулюванні ресурсами, їх взаимозамещении була дуже обмежена. Крім того, комерційні організації були поставлені у тверді фінансові границі, а виходить, не мали можливості вибирати найбільш раціональну (на їхню думку) структуру всіх ресурсів, що використовуються.

При введенні елементів ринкової економіки, ці границі значною мірою знімаються (скасовуються ліміти, знижується роль централізованих постачань і т.д.), а ефективне керування саме і передбачає оптимізацію ресурсного потенціалу комерційної організації. У цій ситуації різко підвищується значимість ефективного керівництва фінансовими ресурсами. А теорія структури капіталу по суті і являє собою основу науки і техніки керівництва фінансами компанії, тому що дозволяє одержати відповідь на принципових питання: відкіля брати і куди вкладати фінансові ресурси.

Рано чи пізно перед кожною компанією встає питання залучення додаткових засобів. І перед фінансовим менеджером компанії встає питання у відношенні точного і всебічного аналізу таких показників, як вартість позикового капіталу, вартість власного (акціонерного) капіталу для одержання практично безпомилкового рішення у відношенні виникнення і збільшення суми боргу.

Серед галузей сучасної української економіки не багато хто мають достатній досвід широкого реформування, прискорених темпів розвитку, значного потенціалу інвестування і домінуючого характеру розвитку недержавного сектора. Однієї з таких є галузь переробки і реалізації нафтопродуктів. Прорив у галузі став можливим завдяки успішній роботі фінансового менеджменту компаній, розвитку конкурентних відносин і ринкових механізмів.