Поняття фінансового аналізу в ринковій економіці

Перш ніж вести мову про економічний, фінансовий чи фінансово-економічний аналіз, з'ясовувати його роль і місце у системі важелів управління підприємством, доречно визначитись стосовно того, що таке аналіз взагалі, не пов'язуючи це поняття з економікою господарюючого суб'єкта.
Етимологічне слово «аналіз» (від грецького аnаlіsіs) означає розгляд, вивчення, наукове дослідження будь-чого шляхом розчленування, розкладання цілого на його складові. Таке розчленування дає можливість з'ясувати внутрішню суть і природу процесів та явищ, їх залежність від різноманітних факторів, оскільки без такого розчленування (реального або уявного) глибоке вивчення більшості предметів і явищ, що відбуваються у природі та суспільстві, неможливе. Аналіз по суті являє собою неодмінний атрибут діяльності людини у будь-якій сфері буття.
У практичній і науково-дослідницькій діяльності аналіз широко застосовується у фізиці, хімії, психології, медицині, математиці, соціології, в інших сферах діяльності, якщо вони пов'язані з необхідністю розв'язання пізнавальних задач. При цьому дослідження предметів і явищ природничими та технічними науками значною мірою базується на застосуванні відповідних приладів, реактивів, інших технічних засобів, які допомагають формуванню наукових абстракцій. На противагу цим наукам можливості аналізу суспільних явищ (у тому числі економічних) за допомогою технічних за- собів і загалом постановки дослідів вкрай обмежені, що потребує інших, переважно абстрактних, методів розчленування явища як цілого на складові елементи. Вивчаючи структуру об'єкта в цілому, аналіз передбачає не лише пізнання частин, з яких складається ціле, а й з'ясування взаємодії, яка існує між ними.
Аналіз у відриві від синтезу не має пізнавального значення, бо кожен об'єкт пізнання (предмет, явище) — це не просто сума частин або механічна сукупність властивостей. Щоб одержати знання про ціле і поглиблене знання про кожну з його частин, потрібен синтез — поєднання частин, властивостей, які вже виділені в аналізі. Досить переконливо це положення ілюструє аналіз і вивчення людського організму: мало проаналізувати стан окремих органів (кісткова, серцево-судинна системи, мозок, нирки, легені тощо), треба виявити взаємодію між ними, між їхніми функціями, і тільки після цього з'являється можливість охарактеризувати стан організму людини в цілому, а потім поглибити знання про стан і функціонування кожного з його складових.