Правила поведінки спеціаліста-юриста

Норма права (юридична норма) - це загальнообов'язкове правило поведінки, яке встановлене (санкціоноване) і охороняється державою, яке виражає завдяки певних матеріальних умов життя суспільства волю і інтереси народу (політичних сил, що стоять у влади) і активно діє на суспільні відносини.[Наталя Плешкова, стаття "Поняття правових норм. Їх структура, види, тлумачення" (c) СП УДТ - 2000 ст. 2]

З такого визначення слідує, що поняття "норма права" та "правило поведінки" є у дечому синонімічними. Тому роздивлятись правила поведінки спеціаліста-юриста доцільніше, базуючись на нормативно-правових документах відповідних до спеціальності юриста. Але, спочатку хотілося б навести декілька правил поведінки загального характеру.

Цілком імовірно, що наведені нижче правила здадуться дещо банальними та самі собою зрозумілими, але автору цих рядків здається, що саме ці правила повинні бути основними у буденній праці спеціаліста-юриста. 1) Справедливість та об'єктивність у прийнятті рішень; адже засуджуючи чи захищаючи людину юрист повинен позбавити власні почуття нальоту упередженості та суворо наслідувати букву закону, 2) Виключення доброти з професійних почуттів; адже доброта заважає об'єктивний та тверезій оцінці, формує поблажливе ставлення там, де воно є недоречним. 3) Терпимість у стосунках як з близькими, так й з цілком невідомими вам людьми; адже професія "юрист" накладає на свого носія певний відбиток, який формує його подальше відношення до людини, й, найчастіше - це відбиток у загальнолюдському розумінні, - негативний, адже юрист, побачивши негативні приклади людського існування починає дивитись на собі подібних не як на носіїв розуму та усього, що прийнятно вважати людським, а, як на носіїв низки негативних характеристик. 4) Юрист повинен соціалізуватись путями, прийнятними його статусу та зрозумілими іншій частині соціуму; адже, якщо юрист соціалізуватиметься путями, що будуть визнані такими, що суперечать моралі, в нього виникнуть проблеми із розумінням його як безпосереднім керівництвом, так і тими людьми, що його оточують. 5) Юрист повинен виховувати власну родину у дусі поваги до законів; адже у ситуації виникнення правового прецеденту до якого будуть причетні родичі чи близькі спеціаліста-юриста, це зіпсує його репутацію та подальше просування за ієрархічними сходами юридичної установи працівником котрої є цей юрист. 6) Юрист повинен презирливо ставитись до усіх почуттів, що заважають здійсненню професійної діяльності, крім тих випадків, колу внутрішній імператив настійливо противиться здійсненню того чи іншого професійного діяння; адже йти проти власних принципів не є вірно ані з поглядів загальної юридичної філософії, ані з позицій загальнолюдського відношення до власного призначення у суспільстві. Зазначивши найважливіші з загальних правил поведінки спеціаліста-юриста, перейду до тих правил, що притаманні окремим напрямкам юридичної діяльності.