Законодавча база створення та функціонування малих і середніх підприємств в Україні

1. Законодавча база створення та функціонування малих і середніх підприємств в Україні



У сучасній економічній теорії відсутні однозначні трактування сутності підприємницької діяльності. Цей термін ще не розкритий і не обґрунтований з наукової точки зору. В більшості випадків сутність цього явища підмінюється метою підприємницької діяльності та ототожнення з категорією «бізнес». Правильна відповідь на це питання дуже важлива як для економічної науки, так і для господарської практики.

Сучасна економічна наука визначає підприємництво як особливий вид діяльності, в основу якого покладено наступні найбільш значущі ознаки:

ü свобода вибору напрямків і методів діяльності, самостійність у прийнятті рішень;

ü інноваційний характер діяльності;

ü постійна наявність фактора ризику;

ü орієнтація на досягнення комерційного успіху.

Таким чином, підприємництво – це особлива інноваційна діяльність, яка у відповідних історичних і соціально-економічних умовах стає домінуючою, що в кінцевому підсумку, забезпечує всьому суспільному відтворенню необхідну динаміку.

Підприємництво – динамічний, активний елемент бізнесу, що являє собою самостійну, ініціативну, систематичну господарсько-фінансову діяльність суб’єктів усіх форм власності в межах чинного законодавства на свій ризик і під особисту майнову відповідальність або ж від імені і під майнову відповідальність юридичної особи з метою виконання місії фірми та задоволення потреб споживача.

У кожному суспільстві підприємництво передбачає функціонування поряд з великими цілої системи малих та середніх підприємств, у тому числі й таких, які базуються на індивідуальній трудовій діяльності окремих осіб або сімей. Ця форма господарської діяльності в нашій країні фактично не розвивалася. Проте перехід від командно-адміністративних до економічних методів господарювання створює реальні умови для розвитку малого та середнього бізнесу.

Дрібне підприємництво немислиме без ринку. Адже воно безпосередньо не регулюється державою; економічні відносини між дрібними бізнесменами можуть здійснюватися лише через ринок.

Розвиток дрібного підприємництва забезпечується правом кожної людини займатися будь-якою економічною діяльністю у межах законів. Приватна власність ‒ неодмінна умова дрібного підприємництва. Справа в тому, що цей вид діяльності має яскраво виражений трудовий характер. Тут прямо простежується взаємозв'язок між тим, хто виробляє, і тим, хто привласнює.

Важливою передумовою дрібної підприємницької діяльності є визначення її сфери. Вибираючи вид діяльності, підприємець повинен чітко бачити свою нішу на ринку. Вона має “вписуватися” у великий бізнес, не дублюючи його. Доцільно зосередити увагу на таких видах робіт, які з точки зору великого бізнесу виконувати невигідно.

Організація дрібного підприємництва має базуватися на принципах самоокупності та одержання прибутку. Слід пам'ятати, що на противагу державним підприємствам індивідуальний дрібний бізнес передбачає банкрутство у справжньому розумінні цього слова. Тому підприємець повинен навіть за звичайного стану його справи постійно поліпшувати економічну діяльність. Необхідно чітко бачити перспективу, а отже, робити відповідні прогнозні розрахунки, маркетингові дослідження тощо.