Етнокультурні особливості підприємництва

Для сучасного стану підприємництва в пострадянських республіках характерним є посилення інтересу до зарубіжного (перш за все західного) досвіду з метою запозичення найкращих його зразків. Не заперечуючи вагомості зусиль у даному напрямку, хочеться звернути увагу на неможливість механічного перенесення підприємницького досвіду. Як основний фактор, що перешкоджає цьому, виступають особливості культури, у першу чергу основні культурні цінності та ідеали, типові для того чи іншого суспільства.

Якщо навіть припустити, що раціональне підприємництво є універсальною технікою, нейтральною щодо історикокультуриих та моральних аспектів, то психологічному вмотивуванню до нього така нейтральність не притаманна: воно істотно визначається особливостями культури та моральних традицій. Умовно кажучи, якщо техніки сучасного підприємництва можна навчити кожного, то формування внутрішнього вмотивування – процес складніший і глибинніший. Він вимагає особливих передумов, що ґрунтуються в культурі даного суспільства, його моральних традиціях.

Економічна теорія базується на наборі досить жорстких засад, які обмежують сферу ЇЇ використання. Одне з найважливіших положень – це концепція універсальної економічної науки, незалежної від будь-яких соціальних та культурних впливів. Економічна теорія, яка є суспільною наукою, прагне бути такою ж точною, як і науки природознавчі. Економісти вважають, що якраз ця точність, досягнута завдяки використанню ідеальних «чистих» конструктів, дає їхній науці перевагу перед іншими суспільними дисциплінами: соціологією, політологією, історією. Не буде перебільшенням сказати, що економісти будують свої моделі в надзвичайно жорстких межах. Так соціальні, культурні та екологічні проблеми зараховуються ними до зовнішніх ефектів.

Але економічні відносини реалізуються завдяки реальним людям із певними культурними особливостями, звичаями й традиціями. Конкретизацією антропологічного аспекту виступає поняття і явище «культурне (етнокультурне) середовище». Воно також є індивідуалізуючою характеристикою місця реалізації цих відносин. Ставлення до праці, до підприємництва, до окремих складових ринку, його якостей і недоліків є емпіричною характеристикою специфіки господарського етносу, певного культурного середовища.

Ринкові структури в різних країнах спираються на різний господарський етнос. Індивідуалізм та підприємницький дух американців ґрунтуються на історії цієї країни, у її складній етнічній та географічній структурі. Відсутність високоіндивідуалізованого інноваційного потенціалу в Японії пояснюється саме прив'язкою соціальної структури цієї країни до групових цінностей і повагою до традицій. В інновації важливою є не лише смілива думка, а й готовність соціального оточення сприйняти її, наявність можливостей без затримок втілити ідею в дослідні зразки, налагодити серійне виробництво. У Японії перебіг інноваційного процесу відбувається інакше, ніж в Америці; у Західній Європі – інакше, ніж у Східній.