Структурна перебудова економіки України перехідного періоду

Вступ. 3

Розділ 1. Теорія структурної перебудови економіки перехідного періоду 7

1.1 Суть та завдання структурної перебудови перехідних економік. 7

1.2 Теоретичні підходи до визначення пріоритетів структурної перебудови перехідних економік. 14

Розділ 2. Аналіз структурних змін в економіці україни. 26

2.1 Структурна перебудова: галузевий аспект. 26

2.2 Вплив структурних змін на технологічний розвиток. 38

2.3 Оцінка процесів структурної перебудови економіки України. 51

Розділ 3. Оптимізація механізмів проведення структурної перебудови економіки україни. 61

3.1 Шляхи вдосконалення структурних змін у промисловості 61

3.2 Напрямки технологічного оновлення економіки. 71

3.3 Інструменти підвищення конкурентоспроможності продукції 79

Висновки. 87

Список використаних джерел. 90

Вступ

Актуальність теми. Наприкінці ХХ ст. – початку ХХІ ст. країни з перехідною економікою опинились у дуже невигідних умовах для досягнення міжнародної конкурентноздатності. З одного боку, перехід від центрально-планової до ринкової економіки і відповідна трансформація відносин власності та інституційної структури вимагає значних економічних втрат: руйнація усталених господарських зв`язків, функціонування грошово-кредитної системи, механізмів державного регулювання на початковому етапі перехідного періоду зумовлюють масові вивільнення виробничих потужностей та робочої сили в ряді галузей, стагнацію інвестиційних програм, втрату ринків збуту національними виробниками. Формування нової господарської системи в країнах з перехідною економікою відбувається з різними втратами часу та ресурсів, в залежності від вихідних умов та ефективності впровадження реформ. З іншого боку, перехідний період в постсоціалістичних країнах по часу співпав із вибухоподібними постіндустріальними змінами в господарстві розвинених країн. Дев`яності роки ХХ ст. – це період формування “нової економіки”, що базується на створенні принципово нових галузей господарства, масовому впровадженні сучасних інформаційних та комунікаційних технологій в традиційні виробництва. Вирішальним фактором міжнародної конкурентноздатності стає технологічна перевага – здатність створення нових знань та швидкість їх впровадження в господарській діяльності.

За таких умов, протягом останнього десятиріччя більшість постсоціалістичних країн виявились неспроможними до одночасного реформування інституційної та технологічної структури економіки, і були стрімко відкинуті на периферію світового господарства. В особливо важкому становищі опинились країни-колишні республіки СРСР, зокрема і Україна, де ринкові реформи не закінчені, а перехідний період затягується. На сьогоднішній день для України першочерговим завданням є здійснення структурної перебудови, здатної одночасно з інституційними реформами забезпечити технологічне оновлення економіки у відповідності з міжнародними вимогами конкурентноздатності. Якщо Україна запізниться з вирішенням цього завдання, їй гарантоване місце в числі країн-аутсайдерів на довгі роки.