Теоретичні витоки та історичне втілення європейської традиції у вимірах свободи та клієнтели

Дослідження присвячене фокусній проблемі сучасної соціальної філософії – дослідженню феномену європейської традиції в теоретичному та суспільно-історичному вимірах Свободи і несвободи. Автори з’ясовують ціннісні орієнтири європейської парадигми, методологічні підвалини та головні етапи її розвитку. Аналізуючи суперечності, пов’язані з адаптацією України до європейського соціокультурного досвіду, пропонується авторська рефлексія щодо проблеми свободи та клієнтели в України в контексті сучасних процесів глобалізації.
Суперечливість і драматизм суспільно-політичних проблем останнього десятиліття в Україні визначається ситуацією вибору шляху майбутнього розвитку, який протягом тривалого часу залишається невизначеним. Попри те, що ці суперечності є пов’язаними насамперед з переходом від однієї суспільної моделі до іншої, і в теоретико-філософських дискусіях обговорюються вже давно, суспільство і влада не можуть досягнути громадянського консенсусу з питань напрямку розвитку українського суспільства. Залишаючись осторонь онтологічного питання щодо детермінації суспільного розвитку локальними національними традиціями, а також уникаючи суперечок стосовно позитиву та негативу конкретних суспільних систем та моделей, варто звернути увагу на те, що візія майбутнього України має спиратися на філософський дискурс, здатний відбити теоретичні та історичні виміри європейської традиції свободи в контексті демократичних процесів національного державотворення. Концептуальне дослідження теоретичних вимірів соціально-філософської спадщини мусить поєднуватись із осмисленням європейського дискурсу в різних соціокультурних контекстах. Європейська теоретична рефлексія з цієї проблематики свідчить, що саме звернення до широких діахронічних контекстів допоможе з’ясувати, яка саме суспільна модель є найбільш адекватною для України та сприятливою для розвитку суспільної свідомості та європейської ідентичності. Висвітленню та аналізу європейської традиції присвячені праці багатьох європейських та українських учених. Утім, переважній більшості з цих праць розглядаються політологічні та емпіричні аспекти зазначеної проблематики. Соціально-філософські виміри європейської традиції, які пов’язані з метафізичними та феноменологічними парадигмами, висвітлені значно менше. Серед солідних розвідок цього напрямку варто виділити роботи Ю. Габермаса, М. Фуко, Х. Арендт, К. Апеля, в яких притаманною цим вченим аналітичністю відбито філософський дискурс модерну, виміри публічності та приватності в європейському суспільному розвиткові; А. Єрмоленко, Г. Д. Ж. Бермана, Б. Кістяківського, А. Карася, П. Козловскі, М. Поповича, В. Кульмана, В. Гьослє, що висвітлили етичні та правові аспекти взаємин держави і суспільства в Європі, вплинули на розвиток комунікативної філософії; Дж. Роулза, А. Селігмана, Р. Дворкина, Дж. Коена, Т. Лумана, Р. Зимовця, Р. Пайпса, М. Осовської, А. Шютца, А. Шинкарука, В. Табачковского та небагатьох інших науковців, в яких аналізуються взаємини держави і громадянського суспільства, проблеми власності, свободи та несвободи в європейській соціокультурній традиції. Поза увагою деяких із цих дослідників не залишилися певні порівняльні складові розвитку Європи та України, соціокультурні архетипи та конфліктні вектори суспільного розвитку.