Філософські традиції німецького містицизму XIV-XVI століть

Вступ
Розділ 1: Історичні віхи та коріння містицизму як всезагального світового явища
1.1 Первісна містика
1.2 Містика в стародавніх цивілізаціях
1.2.1 Халдейська містика
1.2.2 Астрологія халдеїв
1.2.3 Халдейська мантика
1.2.4 Каббала
1.2.5 Суфізм
1.3 Містичні концепції від Античності до епохи Нового часу
1.3.1 Неоплатонізм
1.3.2 Середньовічний містицизм Західної Європи
Розділ 2: Філософські досягнення найвидатніших представників німецького містицизму XIV-XVI століть
2.1. Містичний геній Мейстера Екхарта: його роль у становленні німецької спекулятивної філософії
2.1.1 Процес розгортання Бога
2.1.2 Ідея Бога як єдності буття та пізнання
2.1.3 Поняття “сутності” в філософії Мейстра Екхарта
2.2. Йоганн Таулер: перший послідовник Мейстера Екхарта
2.3. Особистий досвід як глибоке містичне переживання Генріха Сузо
2.4. Зло як необхідний наслідок саморозкриття Божественної особи у працях Якоба Бьоме
Висновки
Список використаних джерел

ВСТУП
Якщо спробувати представити хід розвитку європейського містицизму за допомогою хронологічної кривої, злети і падіння якої впродовж сторіч відображали б наявність або відсутність містиків і містичних учень, то ми виявимо, що періоди розквіту містичної діяльності приблизно відповідають особливо значним сплескам художнього, матеріального і інтелектуального розвитку цивілізації. Розквіт містицизму, як правило, слідує за прогресом в інших сферах життєдіяльності людини і, мабуть, є піком їх розвитку, - очевидно, сплески життєвих сил, на хвилі яких людина робить нові спроби підкорення всесвіту, на завершальній стадії приводили до появи видатних особистостей, що намагалися закріпити досягнення у сфері духу. Коли наука, політика, література і мистецтво, в яких незмінно і з достатньою повнотою відбивається характер епохи, досягали своїх вершин, на сцені з'являлися містики, які підхоплювали смолоскип і несли його далі. Це дає право порівнювати містицизм з прекрасним цвітінням духовних здібностей людства - вінця творіння, в якому знаходить свій повний вираз характер тієї або іншої історичної епохи.