Ресурси життєздатності політичних режимів

Зміст
Вступ
Типологія ресурсів життєздатності
Матеріально силові ресурси
Духовно-психологічні ресурси
Висновок
Використана література

Вступ
Тема контрольної роботи яку я обрав спрямована на роз’яснення ресурсів життєздатності політичних режимів. Висвітлюючи цю тему я намагався розкрити її як найширше і спробувати охарактеризувати основні ресурси.
Одним з ключових елементів у функціонуванні політичних режимів є наявність достатніх ресурсів, мобілізація яких створює необхідні умови для досягнення поставлених цілей. Фактично оцінка наявних ресурсів, сукупного потенціалу, якими за певних умов може розраховувати режим, входить в процес ухвалення рішень. Ясне уявлення про те, які ресурси знаходяться у розпорядженні правлячого угрупування, в значній мірі визначає правоту проведеного аналізу і правильність зроблених на його основі виводів про політичне майбутнє того або іншого суспільства.

Типологія ресурсів життєздатності
Одним з ключових елементів у функціонуванні політичних режимів є наявність достатніх ресурсів, мобілізація яких створює необхідні умови для досягнення поставлених цілей. І якщо середовище прийнято розглядати як щось, що робить вплив, то ресурси дозволяють режиму не настільки до випробовувати вплив на собі, скільки надавати його на суспільство. Використання, або мобілізація ресурсів дозволяє режиму інтегрувати суспільство перед необхідністю вирішення назрілих завдань.
Фактично оцінка наявних ресурсів, сукупного потенціалу, яким за певних умов може розраховувати режим, входить в розглянутий тільки що процес ухвалення рішень. Проте це питання поза сумнівом заслуговує на спеціальний розгляд. Ясне уявлення про те, які ресурси знаходяться у розпорядженні правлячого угрупування, в значній мірі визначає правоту проведеного аналізу і правильність зроблених на його основі виводів про політичне майбутнє того або іншого суспільства.
Західна, і особливо американська, політична наука відома своєю скрупульозністю, своєю емпіричною орієнтацією, схильністю до теоретичних узагальнень лише в тих випадках, коли вони майже з необхідністю витікають з дослідженого емпіричного матеріалу. Проте більшість представників одного з найвпливовіших напрямів цієї науки - советології, не зуміло адекватно передбачити терміни життєздатності радянської системи. Вони були переконані в тому, що в найближчі десятиліття ця система збереже свою потужність і стабільність. Деякі ж, як, наприклад, Дж. Кирпатрік, увірували в абсолютну незмінність застиглих форм "тоталітаризму". Меншість же советологів допускала, що зміни можливі і навіть неминучі. Але ніхто, мабуть, не передбачав, що ресурси цієї системи вичерпані до такої міри, що, створюючись десятиліттями (а в якихось своїх характеристиках, і століттями), вона звалиться в лічені роки, як це сталося в серпні 1991 року.